Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Раніше чи пізніше перед людиною постає питання: навіщо, для чого жити? І кожен вирішує його по-своєму. Всі люди різні. Тому одні відкидають подібне питання геть, занурюючись в суєту і пошук матеріальних благ, інші мучаться. Лев Толстой зізнавався, що дуже довго не міг знайти відповіді на це прокляте питання. Так, хоча вже тисячі років б’ються над вирішенням цієї проблеми, готової відповіді немає. Тому-то мені здаються наївними люди, сліпо вірять книжковим ідеалам.

Навіть самим розумним і чесним мислителям я не можу в усьому довіряти: адже між ними і мною немає знаку рівності. Але, зрозуміло, у них я вчуся багато чому. До числа таких учителів я завжди зараховую М. Горького. У цьому творі я зупинюся на його ранніх, але дуже відомих творах.

У чому ж сенс життя по Горькому? Він максималіст. Цей гарячий революціонер-романтик вважає, що людина повинна стати факелом, який освітить людям шлях до кращого життя. “Про сміливий Сокіл! .. Нехай ти помер! .. Та в пісні сміливих і сильних духом завжди ти будеш живим прикладом, закликом гордим до свободи, до світла! ” Всі інші люди, які не беруть цю мораль, — гагари, чайки, що стогнуть перед бурею, вужі, яким небо не потрібно, їм “тут чудово … тепло і сиро “. Ті, хто живе не для людей, хто ставить себе Еише всіх інших, — це лише тінь людини. Такий Ларра. Але ідеал письменника (і мій) — мужній, безкорисливий Данко. Те, що зробив цей юнак, — найпрекрасніший, благородний подвиг. Він допоміг родичам, відвів їх від ворогів, які загрожували винищенням племені. Увел через страшний, нескінченно довгий, повний небезпеки ліс.

Коли людям стало страшно, вони, щоб приховати це, почали загрожувати Данко. “Ви сказали:” Веди! ” — І я повів! “- Заперечував їм сміливий юнак, але ті ревли:” Ти помреш! ” І тоді в пориві великого благородства Данко розірвав свої груди і своїм серцем висвітлив ліс. Люди вийшли, але він помер. Мені боляче, коли я читаю це місце. Я бачу людей, їх грубу натуру, не здатну зрозуміти справжнє благородство, яка підпорядковується диким, тваринним інстинктам. Ось вони танцюють біля багаття, радіючи, що небезпека минула, а труднощі позаду. Але всі забули, кому зобов’язані. А той лежить бездиханний, і на його благородне серце наступають брудною ногою. Хіба вам не боляче? Заради кого пожертвував життям чудовий юнак? Заради цих людей? Н все одно. Але мені життя Данко дорожче всіх їхніх життів, разом узятих. Чому Данко повинен померти, а той “обережна людина” залишитися? Хіба життя так мало коштує, що її можна віддати заради тих, хто наступить на твоє серце? Адже життя — все, що у нас є! Я думаю, можна померти, пожертвувати собою лише для тих людей, які самі здатні на подвиг для справжніх людей. Тут не шкода нічого!

Подвиг! А як несхожа часто життя на уявлення деяких про подвиг! Подвиг найчастіше непомітний. Іноді потрібно відмовитися від сотні важливих, необхідних справ, щоб закінчити одне — найголовніше, що можеш зробити тільки ти. Іноді — відмовити в допомозі, якщо потрібно зберегти здоров’я для завершення твоєї справи. Не завжди це розуміють. Прикладом тому може служити звернення до хворого вже Горькому, колишньому за кордоном, молодого поета:

Олексій Максимович,
Через ваших стекол видно
Вам ще ширяючий сокіл?
Або з Вами почали дружити
По саду повзуть вужі?
Говорили (пояснення ходку!),
Ніби Ви не їдете з-за сухот.
Та життя складне, і сенс її знайти не просто. Але як все-таки ripe-червоно, що є такі символи, як Данко!про їх важко назвати людьми, це дикуни.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Про яке би суспільство не довелося вести мову в будь-якому з них молодь посідає особливе місце, нехарактерне іншим категоріям людей. Але чи можна сказати, що різні суспільства, в тому числі і по мірі свого історичного розвитку, висувають все нові вимоги до молодих людей? Я думаю, що це цілком можливо. В якості прикладу можна з упевненістю привести сучасну Україну. У такому випадку ми можемо помітити, що до сучасних молодих українців також можна пред’явити деякі вимоги в цьому плані.

Я думаю, що сучасним молодим українцям слід вчитися бути витриманими, терплячими і критично налаштованими по відношенню до всього навколишнього світу. Як би добре багато людей не ставилися до тих змін, які прийшли в нашу країну, ми повинні розуміти, що життя краще не стало. А це означає, що зміни повинні продовжитися, ситуація повинна розвиватися, а не стояти на місці. Молоді люди повинні мати відкритий розум і свідомість, вміти критично оцінювати навколишню дійсність і розглядати її як поле своєї майбутньої діяльності, а не просто місце, де можна прожити свої роки. Крім того, та емоційність, яка сьогодні існує, теж навряд чи може бути названою чимось дійсно гарним і корисним. Надмірно емоційні люди втрачають можливість міркувати тверезо і критично, вони стають заручниками своїх хибних переконань, а тому приречені допускати все нові і нові помилки. Терпіння ж має проявлятися в тому, що молодь повинна враховувати свої інтереси, але в той же час розуміти, що для кожної справи є відповідний час, який потрібно використовувати з користю.

Враховуючи і беручи до уваги все сказане вище, ми також повинні визнати, що молодь завжди повинна залишатися собою. Вміння веселитися, радіти життю, шукати позитив і нові можливості – це те, що відрізняє молодих людей від усіх наступних за ними поколінь. Не потрібно боятися отримувати від життя радість і задоволення. Іноді саме молоді роки служать тим самим часом, який є самим радісним, приємним і таким, що приносить задоволення. Коли людина дорослішає, у її житті з’являються нові проблеми, можливо, якісь неприємності тощо, що позбавляє її можливості насолоджуватися своїм життям так, як раніше. Тому потрібно користуватися для всього цього тільки своєю молодістю – ця приємна пора вже ніколи не повториться.

Молодість – золотий час для будь-якої людини. У той час як сучасним молодим людям слід бути критичними, стриманими і добре вчитися, їм також не слід забувати, що вони, молодь, повинні отримувати від життя якомога більше позитиву, адже молодість тільки одна.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

З давніх давен, коли хочуть підкреслити вроду чи кмітливість людини, кажуть: «Ця людина насправді козацького роду!» Чому українці кажуть саме так?

Запорозька Січ – це святиня українського народу. Кажучи «Запорозька Січ», ми маємо на увазі найкраще з того, що подарувала нам історія. Безмежною була й залишається любов українців до козацтва. Незчисленні пісні, думи, легенди складено про запорозьких козаків, де славетні лицарі України постають як вільні, талановиті, сповнені почуття власної гідності чоловіки, Які б тяжкі часи не переживала держава, народ завжди вірив у відродження Запорозької Січі, а при першій нагоді хоча б частково втілював свою мрію в життя.

Я захоплююсь історією українського козацтва, Для мене це справжня школа відваги,мужності, мудрості, 3 великою радістю я все частіше зустрічаю новікнижки,документальні й художні фільми, де йдеться про наших непереможних прадідів– запорозьких козаків. Сьогодні, коли Батьківщина зміцнює свою незалежність, пам’ять про українське лицарство надихає нас на нові звершення.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Нещодавно я прочитала драму-феєрію Лесі Українки «Лісова пісня». Цей твір, написаний великою українською письменницею в 1911 році, вражає читачів і захопленим сюжетом, і вишуканістю форми, і багатогранністю персонажів та їхніх характерів.

Головними дійовими особами драми є Мавка й Лукаш, а також дядько Лев, Лукашева мати, молодиця Килина та лісові істоти. Усі образи є неповторними й майстерно змальованими, проте головна увага все-таки звернена до історії кохання химерної лісової дівчини та молодого парубка, на ім’я Лукаш. Це кохання, на жаль, не можна назвати щасливим, адже занадто різними виявилися характери й життєві прагнення закоханих.

На початку твору ми знайомимося з Мавкою — молодою дівчиною, що все своє життя прожила в предковічному лісі на Волині. Хоча Мавка є міфологічною істотою, вона не позбавлена людської душі, почуттів, емоцій. «… В ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами» Мавка з’являється перед читачем справжньою лісовою красунею, але насправді вона відчуває себе самотньою серед інших мешканців лісу, адже ніколи не відчувала справжнього кохання. Життя героїні блискавично змінюється одразу після зустрічі з Лукашем. Знайомство з парубком допомагає Мавці глибше зрозуміти власну душу, пізнати красу навколишнього світу. Крім того, дівчина має неабияку здатність: вона бачить і цінує внутрішню красу інших людей, зокрема Лукаша. Здається, що героїня знаходить справжнє щастя, почувши гру Лукашевої сопілки. Це щастя полягає в чистому коханні Мавки, яке, як вона вважала, триватиме вічно. Але так не сталося. Щастя головної героїні було нещадно зруйноване під натиском сірої буденщини, до якої дівчина так і не встигла звикнути, адже це було не під силу її багатому внутрішньому світові. Образ Мавки в українській літературі справедливо вважається уособленням високої духовності й краси.

Образ Лукаша є одним із трагічних образів твору, адже впродовж розвитку дії ми спостерігаємо моральний занепад особистості парубка. Спочатку герой твору є звичайним молодим хлопцем, що вирушає до лісу разом зі своїм дядьком на побудову нової хати. Одразу перед читачами розкриваються деякі позитивні якості Лукаша, наприклад любов до природи, до музики, відчуття краси тощо. Пізніше виявляється, що парубок теж не мав кохання раніше, що сприяє його зближенню з Мавкою. Чудовий світ природи, світле почуття кохання підносить Лукаша над буденними потребами й проблемами, але із плином часу вони все-таки знаходять своє місце в житті героя. Опинившись у центрі боротьби між красою й буденщиною, 
духовністю та егоїзмом, герой не зміг опанувати себе й зробити правильний вибір. Від його щирого кохання й від його щастя залишається лише сопілка. Саме на ньому лежить почуття провини за зруйновані долі близьких людей.

Незважаючи на трагічну долю героїв твору, «Лісова пісня» є яскравим і самобутнім явищем в історії української літератури. Образи драми демонструють читачам необхідність боротися за власне щастя, вміти робити правильний вибір у складних життєвих ситуаціях, не підкоряючись будь-яким руйнівним обставинам.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Будь твердим в лиху годину,

Поміч скривдженим давай,

Всюди правду знай єдину…

Фрідріх Шиллер

Чого ж навчає мене «Останній листок»? Я вважаю, що сам автор, людина з нелегкою долею, за основу твору взяв кадр із свого життя. Хіба будучи у в’язниці цілих п’ять років Вільям Сідні Портер ( таке справжнє ім’я письменника) не міг зневіритись, а вийшовши на свободу, закінчити літературну кар’єру і жити інакше, гірше. Чи не нагадує це молоду дівчинку Джонсі, яка хотіла вмерти, коли впаде останній листок на старому плющі? На щастя, Портер вижив у в’язниці через знання фармацевтичної справи – йому вдалося влаштуватися на роботу аптекарем. Так само і героїня його твору – вона, за допомогою друзів, видужала. Але найбільше допоміг «останній листок» – шедевр старого Бермана, що врятував їй життя. На жаль, художник помер.

Цікаво, навіщо автор закінчує новелу сумним фіналом? Напевно. Щоб ми зрозуміли, як життя, перемагаючи в одному, поступається, або викидає білий прапор, в іншому.Чого ж усе-таки навчає ця розповідь? Перш ніж відповісти на це питання, я хочу розповісти про жінку, яка називала своє життя «життям у рожевому світлі».

Її «життя у рожевих тонах» почалося з того, що від неї відмовилась мати. ЇЇ відгодовували безвідповідальні люди, які, щоб немовля не кричало, додавали у пляшечку з молоком вино. Потім її дитинство проходило у «веселому домі», і жінки легкої поведінки, дізнавшись, що дівчинка майже сліпа, молились за її зцілення.Її навчання в школі продовжувалося не більше року. «Маленька невинна душа» була викинута на вулицю.

Далі – співала на вулиці  – не маючи за душею нічого: ні дому, ні грошей, ні рідні. Вона втратила свою дочку Марсель і щоб поховати її, пішла жебрати.

Доля продовжувала наносити їй все нові й нові удари: автомобільна катастрофа, артрит. Через морфій пристрастилась до наркотиків.

Але Едіт Піаф продовжувала співати всім бідам на  зло. Через деформацію суглобів вона не могла нічого робити самостійно, проте все одно їхала на гастролі, свято вірячи, що любов публіки дасть їй нові сили.

Вона звучанням свого голосу приголомшувала і зачаровувала. Тонкі, рухливі пальці на клавішах акордеону. Натхнення. Пристрасть. Пісня, ніким не перевершена. І недоспівана.

Не знаю, чи читала Едіт новелу «Останній листок», але жила так, ніби кожен день її існування – останній. Вона вміла боротись і не здаватись.Я думаю, що О. Генрі вчить нас бути незламними, вольовими людьми і хорошими друзями. Бо ніколи невідомо, чи не знадобиться твоя підтримка товаришу.

Збільшити або зменшити шрифт тексту : Сомко Яким походив з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького. Козацькі літописи подають Сомка як людину великої вроди й розуму. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли ж помер Богдан Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Сомко активно прагнув зібрати чорну раду (такі ради носили характер заколотів, державних переворотів, були підступними стосовно правлячого гетьмана, тому називалися чорними), бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, здобути булаву собі. 

Був Яким Сомко далеко не ідеальною людиною, не цурався, як і Брюховецький, писати доноси на своїх конкурентів царю, але перед Ніжинською радою повівся благородно і навіть погодився поступитися булавою Васюті, щоб тільки вона не потрапила в руки Брюховецькому. 

Та було вже надто пізно думати про єдність після затяжних міжусобиць — Іванець використав усі можливості бути вибраним. Після поразки на Ніжинській «чорній» раді Сомко просив притулку й оборони в російських представників Ромодановського й Гагіна, але ті видали його Іванцеві, який не забарився приректи в’язня до смерті.

Портрет Сомка у романі подано романтичними фарбами, виразами схожими на історичні пісні та легенди, автор нам подає гетьмана таким, яким бачив його народ:

 «Сомко був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної» (пишуть у літописах); був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступіть, чи заговорить, то справді по-гетьманськи…».

Портрет і зовнішність Якима Сомка

• «воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної»;

•   «високий, огрядний собі пан»;

•   «голова в кучерях, як у золотому вінку»;

•   «очі ясні, веселі, як зорі»;

•   «чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи». 

Риси характеру Якима Сомка 

•  взірець лицарства, мужності, відвертості, благородства; 

• гордий, пишний і розумом високий 

Політичні погляди Якима Сомка 

• не мириться із запорозьким демократизмом, бунтарством сіроми;

•  відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки;

•  у нього на думці, якби одігнати ляхів до Случі; 

• прагне об’єднати обидві частини України і триматися договору про возз’єднання з Росією;

•   мужньо приймає смерть, відмовившись від можливого порятунку, бо «погибає Україна!».

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Напевне,кожному б хотілося зазирнути в майбутнє … Якби була машина часу
вдалося б дізнатися, як житимуть моï однолiтки рокiв через п’ятдесят. Але, на жаль, машину часу ще не винайшли, та i навряд чи винайдуть.Проте кожен з нас сподiвається, що у майбутньому нас чекає багато хорошого i не вiдбудеться нiчого з того, про що розповiв Рей Бредберi.

Рiк 2061-й. Мiста руïни, дороги вiд бомбардувань немов пилка, поля вночi вiдсвiчують, радiоактивнi. I черга. Черга людей, якi терпляче чекають хвилину,щоб плюнути. Плюнути в картину! Вона є символом.який знищив все i залишив ïм тiльки розруху, бруд,холод, голод.

У черзi хлопчисько, який з ранку зайняв мiсце, щоб помститися картинi. Для нього, як i для багатьох, це свято, а ïх так мало в цьому життi. Том згадує, як на одному такому святi рвали i палили книги на площi, i всi смiялися, наче п’янi, на iншому щасливчики, кинувши жереб, могли по одному разу шибонути машину
кувалдою. Дехто в черзi ще сподiвається, що колишнi часи можна повернути: з’явиться людина, у якоï душа тягнеться до прекрасного, людина з душею.Але бiльшiсть у це вже не вiрить. Ось i головна площа. По кутках обгородженого майданчика четверо полiцейських. Вони мають стежити, щоб в картину не кидали камiння. Це для того, пояснили тому, щоб кожному дiсталося плюнути по разу. А ось i сама картина. Хлопчик завмер! Жiнка на картинi усмiхалася таємно-сумно, i Том, вiдповiдаючи на ïï погляд, вiдчував, як б’ється його серце, а у вухах нiби звучить музика .А натовп, дiставши дозвiл на знищення картини, кинувся до неï.

Хлопчик, захоплений потоком, пiдбiг до розбитоï рами, простиг руку, схопив клаптик лиснючого полотна, смикнув i впав. Розлюченi люди шалiли:
старi жували шматки полотна, чоловiки рвали ïх на дрiбнi клаптi. А в цей час Том, судорожно притиснувши до грудей шматок полотна, бiг додому. Увечерi, коли всi лягли спати, хлопчик розгладив клаптик замальованого полотна.Свiт спав, освiтлений мiсяцем. А на його долонi лежала Усмiшка. Вiн дивився на неï в бiлому свiтлi, яке падало з пiвнiчного неба, i тихо повторював про себе, знову i знову: Усмiшка, чудова усмiшка…Вiн заплющив очi, i знову в мороцi перед ним Усмiшка. Ласкава,добра…

В оповiданнi Р. Бредберi Усмiшка йдеться про знамениту картину Леонардо
да Вiнчi — Мона Лiза, про ïï загадкову усмiшку, яка хвилює вже не одне поколiння людей. Невже те, про що розповiв письменник, може статися в майбутньому? Нi! Я в це не вiрю! А оповiдання Бредберi це попередження нам, якi живуть сьогоднi: Краса порятує свiт! Зробiть так, щоб вона не пiшла з ваших душ! Хай усмiхається вам Джоконда i  через тисячу рокiв!

Збільшити або зменшити шрифт тексту : «Шпага Славка Беркути» головні герої

•  Славко Беркута
•  Юлько Ващук
•  Лілі Теслюк
•  Стефко Вус

Славко Беркута, Юлько Ващук, Стефко Вус, Ділі — головні герої твору, яким властиві індивідуальні, а разом із тим і типові характери дітей-підлітків. Н. Бічуя психологічно глибоко змалювала тип героя-дитини, що намагається самоствердитися, наполегливо, шляхом «максимального навантаження» йде до своєї мети (виліковує себе, щоденно тренується, щоб бути найкращим фехтувальником), уміє переживати поразки, бути самокритичним і робити висновки. Так, це дійсно про Славка Беркуту. Ситуації, у які потрапляє підліток, не тільки загартовують його характер, силу волі, підтверджують морально-етичні переконання, а й додають досвіду, роблять його дорослішим. «Але ж до кожної людини врешті приходить момент, коли вона стає старшою, і не обов’язково для цього лічити свій вік на десятки — події не раз важать більше, ніж час», — читаємо у творі. Юлько Ващук — герой, характер якого формується під впливом надмірної любові батьків та їхнього ставлення до людей, яких вони вважать нижчими за соціальним статусом. Однак поруч зі славолюбством, зверхністю, зневажливим ставленням до інших, заздрістю, нечесністю в цього хлопчини є й позитивні риси. Він глибоко емоційний і вразливий. Юлько спалює свої малюнки через те, що Славко порівнює його коней з уже десь баченими; не може змиритися з тим, що його батько привласнив чужі думки, роздуми, видавши книгу-плагіат про Львів.

Характеристика Славка Беркути

Славко Беркути хотів увійти до збірної і не порушувати присяги. У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер. Його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин

Характеристика Юлька

Юлько вдома ніжний із матір’ю, любить гуляти містом із батьком, захоплений його розповідями про старе місто; з однолітками часто буває пихатим, заздрісним, нечесним.

Характеристика Стенка Вуса

Ще один тип характеру — Стефко Вус. За допомогою художніх деталей, фрагментів авторської розповіді, нанизаних одна на одну подій-ситуацій (як, наприклад, випадок із сорокою, розмови з сестрою та колишньою вчителькою) читач дізнається про весь пройдений підлітком шлях. Його поведінка зумовлена середовищем, яке змушує оздоблюватись, «наїжачуватись», щоб таким способом захищатися від жорстокості світу. Внутрішньо Стефко інший: він може бути ніжним, добрим і лагідним, турботливим братом і справжнім другом. Він живе у своєму світі спогадів про бабусю Олену, світі сільської природи, і йому складно адаптуватися до життя в місті, в одній квартирі з батьком-п’яницею. Проблема недоглянутості сиріт і напівсиріт, дітей із неблагополучних сімей — особливо гостро постає сьогодні. Успішна, всебічно розвинена і талановита дівчинка Лілі, яка виявила себе і в кіномистецтві, і у бальних танцях, і у вивченні іноземних мов — ще один яскравий образ дитини у повісті, який, хоч і не так глибоко психологічно вмотивований, але важливий порушеною проблемою лідерства. …Письменниця дуже влучно змалювала образи байдужих, а то й жорстоких педагогів — класного керівника, директора, які не цікавляться учнями. І тут же з’являється альтернатива таким персонажам — образи вчителя-географа, що вміє побачити дитячу душу, підтримати й допомогти, чи тренера Славка Беркути, який бере на себе роль старшого брата, розуміє дитячу душу. Справжні морально-етичні цінності позачасові, як і твір, що вчить щирості, відкритого погляду на світ, вірі в добро, любові, прощенню, прагненню до гармонії і самовдосконалення. 

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Ukraine is one of the largest countries of Eastern Europe. It occupies an area of 603 700 km2. Its territory stretches for 893 kilometres from north to south and for 1316 kilometres from east to west. It has state borders with Russia, Belarus and Moldova. It also borders on Poland, Slovakia, Hungary and Romania.In the south it is washed by the Black and the Azov Seas. The major rivers are the Dnieper, the Dniester, the Donets and others.

The major part of Ukraine is flat and only 5% of it is mountainous. The two mountainous areas in Ukraine are the Carpathians and the Crimean Mountains. The geographical position of Ukraine is very favourable because the country lies on the crossroads of the ways from Asia to Europe.

Ukraine has deposits of iron, manganese, coal, natural gas, oil and other mineral resources.
The main branches of industry are: coal and ore mining, iron and steel engineering, machine and ship building. Besides, Ukraine has always been an agrarian country. Traditionally crop-growing and cattlebreeding are being developed. The population of Ukraine is about 50 million people. The biggest cities are Kyiv, Kharkiv, Zaporizhia, Dnipropetrovsk, Odesa, Lviv, Mykolaiv and others.Ukraine has an ancient history. It has its own original culture and arts. The country is one of the members of the United Nations Organization (UNO) and participates in the work of many international organizations.

——————————-ПЕРЕКЛАД——————————-

Україна є однією з найбільших країн Східної Європи. Вона займає площу 603 700 км2. Її територія простягається на 893 кілометрів з півночі на південь і 1316 км зі сходу на захід. Це держава межує з Росією, Білоруссю і Молдовою. Вона також межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією.На півдні вона омивається Чорним та Азовським морями. Головні річки — Дніпро, Дністер, Донець та інші.

Велика частина України є рівнинній, і тільки 5% припадає на гори. В Україні 2 гірських району — Карпати і Кримські гори.Географічне положення України є дуже сприятливим, так як країна знаходиться на перехресті шляхів з Азії в Європу.

В Україні є поклади заліза, марганцю, вугілля, природного газу, нафти та інших корисних копалин.Основні галузі промисловості: вугільна і гірничорудна, металургійна, виробництво техніки, машин і суднобудування. Крім того, Україна завжди була аграрною країною. Традиційні рослинництво і скотарство в даний час теж розвиваються.Населення України становить близько 50 мільйонів чоловік. Найбільші міста — Київ, Харків, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Миколаїв та інші. Україна має давню історію. Вона має свою власну самобутню культуру і мистецтво. Країна є одним з членів Організації Об’єднаних Націй (ООН) і бере участь в роботі багатьох міжнародних організацій. 

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

There are a lot of places of interest in London. Among them there are: Westminster Abbey,the Houses of Parliament, Buckingham Palace, St Paul’s Cathedral, London Bridge, the Tower of London.

London stands on the river Thames. Crossing the river by the Tower Bridge you can see the Tower of London. It is one of the oldest buildings of the city. Many centuries ago it was a fortress, a royal palace and then a prison. Now it is a museum of arms.
On the bank of the Thames, not far from the Tower of London, you can see Westminster Palace, or the Houses of Parliament. It is the seat of the British government and it is one of the most beautiful buildings in London. In one of its towers there is famous Big Ben, the largest clock of England. It strikes every quarter of an hour.
Buckingham Palace is the Queen’s official London residence. Tourists always go to see the ceremony of changing the Guard there.

London has many fine squares. Some of them are quiet, others are busy like Trafalgar Square. Trafalgar Square is the central square of the city. To the right of the square there is the National Gallery which has a fine collection of European paintings.
St Paul’s Cathedral is the biggest English church. Another famous church is Westminster Abbey where kings, queens, and many famous people are buried.

London is also famous for its beautiful parks. Hyde Park is the most democratic park in the world, as anyone can say anything he likes there. Regent’s Park is the home of London Zoo.

——————————-ПЕРЕКЛАД——————————-

Є багато пам’яток в Лондоні. Серед них Вестмінстерське абатство, Будинки Парламенту, Букінгемський палац, собор Святого Павла, Лондонський міст, Лондонський Тауер.

Лондон стоїть на Темзі. Переходячи річку по Таурскому мосту можна відразу побачити Тауер. Це одне з найстаріших будівель міста. Багато століть тому це була фортеця, королівський палац, а потім в’язниця. Тепер це музей зброї.
На березі Темзи, недалеко від Лондонського Тауера, ви можете побачити Вестмінстерський палац, або Будинки Парламенту. Він є резиденцією уряду Великобританії і є одним з найкрасивіших будівель в Лондоні. В одній з веж знаходиться відомий Біг Бен, найбільші годинник Англії. Вони б’ють кожну чверть години.

Букінгемський палац є офіційною лондонською резиденцією королеви. Туристи завжди йдуть туди, щоб побачити церемонію зміни гвардії.
У Лондоні є багато площ. Багато з них тихі, інші жваві, такі як Трафальгарська площа. Трафальгарська площа — центральна площа міста. Праворуч від площі знаходиться Національна Галерея, в якій зібрана багата колекція європейського живопису.
Собор Святого Павла є найбільшою англійською церквою. Інший відомий собор — Вестмінстерське абатство, де поховані королі, королеви і багато відомих людей.

Лондон також знаменитий своїми красивими парками. Гайд-парк є найдемократичнішим парком в світі, оскільки кожен може говорити тут все, що він хоче. Лондонський зоопарк знаходиться в Рідженсі Парку.