15. Спрощення в групах приголосних треба позначати на письмі в усіх словах рядка

А. радіс  ний перехрес  ний заздріс  ний

16. Прочитайте діалог цифри позначають номери реплік 

Неправильно утворено форму кличного відмінка в репліці

17. Помилку у творенні ступенів порівняння прикметників допущено в реченні

Г. Студенти знають психологічну драму «Блакитна троянда» Лесі Українки як найекстраординарніший і найпрекрасніший твір поетеси. 18.  У формі наказового способу наведено всі дієслова, окрім 

А.проси
Б.пиши
В.чеши
Г.неси
Д.даси

19. Відокремленим означенням можна замінити підрядну частину в реченні 
А. надвечір ожили яскраві квіти,що прив’яли за день на сонці

20. Прочитай речення

А .змогла, важких французьких звуків, приділила

21.  Прочитайте речення (цифра позначає попередній розділовий знак)

Б. кома 3 — між частинами складносурядного речення

22. Неправильно утворено відмінкова форма числівника в реченні

Б. українці дуже талановиті: до дев’яносто(МАЛО БУТИ -а) відсотків з них музикальні, здатні до музикування

23.  Прочитайте діалог. Точно передає зміст діалогу речення

Д. Мати настійливо просила Назара забрати сестру з дитсадка але він відмовився, бо пропустив багато репетицій

24.  Доберіть до кожного фразеологізма синонім

зривати маску  — виводити на чисту воду
зарубати на носі — намотати на вус
бувати в бувальцях — знати де раки зимують
сісти в калюжу — облизня піймати

25. З’ясуйте яким членом речення є виділене слово

обставина —  перед виходом з дому Орест затримався перевірити квитки на потяг
підмет — відчувати радість за успіхи ближнього — ознака альтруїзм 
додаток -батьки повинні навчити дитину долати життєві перешкоди
означення — як виховує людину сама можливість зробити добро!

26. З’ясуйте який вид підрядної частини відповідає кожному фрагмент ускладнення складного речення

коли хочеш поваги до себе — обставинна умови

назавжди в пам’яті день, коли — означальна
коли їхали автостраду — обставинна часу 
із розкладу учні дізналися коли з’ясувальне

27. Установіть відповідність між видом односкладного речення та його прикладом

називне — войовничих гетьманів стара булава 

означено-особове  — не тікай від мене у світ своїх ілюзій
неозначено-особове — гаслом завзято на нас кличуть уперед
безособове — Один лиш раз на все життя не вистачає каяття

28. З’ясуйте якими частинами мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово)

А.форма дієслова ( дієприкметник )
Що — займенник 
Останнє — іменник 
Вимикаючи — форма дієслова ( дієприслівник ) 
Зазвичай — прислівник

Читання й аналіз тексту

Завдання 29—33 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний, на Вашу думку, варіант відповіді.

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання 29—33.

Буккросинг: перетворюємо світ на суцільну бібліотеку

Історична довідка

(2-10) Якось у Парижі меценат закупив 250 велосипедів і розкидав їх по місту. Кожен охочий міг узяти двоколісний транспортний засіб і доїхати туди, куди потрібно, а потім залишити його там для наступного подорожнього… Згодом схожий рух набув популярності й з іншими речами. У 2001 році в американського інтернет-технолога Рона Хорнбекера з’явилася ідея буккросингу (з англ. bоок — книга, crossing — рух). На одному із сайтів він прочитав про систему циркуляції по всьому світу залишених фотоапаратів і вирішив повторити цей експеримент з іншими речами. Тоді ж поклав 20 книг у холі одного готелю. А за півроку було вже 300 активістів, які «відпускали» своїх друкованих друзів у подорож…

(11-15) — Буккросинг — це міжнародний рух за «звільнення» книжок, — розповідає арт-менеджер книгарні «Є» Оксана Васьків. — Суть його полягає в тому, щоб «звільнити» книгу від господаря й пустити її у вільне плавання. В Україні він з’явився 2005 року. Щоб книжка не загубилася, а знайшла свій шлях до читача, було створено буккросингові полиці.

(16—21) — Наприклад, у Львові перша така поличка виникла наприкінці літа 2009 року в галереї «Ом». На той час була лише група ентузіастів, яка спробувала залишати книжки на вулицях або в кав’ярнях міста, — говорить активіст львівського буккросингу Тарас Бейзик. — Але в таких випадках через незнання львів’ян часто траплялося, що буккросер відпускав книжку, а той, хто знаходив, просто забирав її собі. Тож ризик, що вона зійде з маршруту, був дуже високий.

(22-24) — Спершу на нашій полиці було кілька десятків книг, — пригадує Галина Кулик, одна із засновниць й активісток буккросингу у Львові. — За три місяці їх кількість зросла до двох сотень.

(25-27) — Невдовзі після прем’єрної полиці з’явилася ще одна — у книгарні «Є». Уміст її з часу відкриття крамниці суттєво змінився, — наголошує Оксана Васьків.

(28-31) — Величезний попит має популярна сучасна література, — долучається до розмови Тарас Бейзик. — Класика й так є в кожного вдома. Найбільш читабельними залишаються наші сучасники: Любко Дереш, Сергій Жадан, Тарас Прохасько…

(32-39) — До речі, книжки, учасниці буккросингу, переносять інформацію про враження тих, хто їх читав, — продовжує Оксана Васьків. — Люди залишають на форзацах або на сторінках свої рекомендації й контакти, щоб згодом обмінятися враженнями чи просто знайти нових друзів за інтересами. Зазвичай полиці обладнано спеціальними наліпками, які дають зрозуміти, що цю книгу не продають, а її просто можна взяти почитати. А ще позначками, що прикріплюють на форзац. Це буккросинговий лист, де в спеціальній графі вказують контакти й поради наступному читачеві.

(40-47) — Для мене буккросинг — це насамперед геніальна ідея, яка стирає рамки соціально усталених норм на зразок «я — тобі, а ти — мені», — каже Тарас Бейзик. — Це можливість просто віддавати. Показати людям, що буває «просто так», щиро, відкрито, без реклами, без спонсорів… Справжній буккросер, який зумів зрозуміти всю глибину руху, «звільняє» книжки й отримує від цього задо­волення. Дехто думає, що буккросинг — це можливість знайти собі якусь цікаву книжечку задарма. Можливо. Але суть у тому, аби «відпускати» її в мандрівку, перетворюючи світ на відкриту бібліотеку… Коментар

(49-57) Галина Бабій, радіожурналіст: Буваючи на відпочинку чи у відряджен- нях за кордоном, зауважила, що вільний обмін книжками там дуже поширений. Ідеться не лише про книгарні, а й про готелі, де зупиняється люд з усього світу! На жаль, наші видання мені жодного разу не траплялися… Відтоді завжди беру в подорож кілька книжок і журналів українською мовою, які залишаю почитати всім охочим саме на таких поличках із написом «Вооксгоззіпд». Буккросинг — своєрідний народний рух. Я з тих людей, які не чекають на допомогу ані від міністерств, ані від дипломатів, ані від спонсорів. Якщо багато хто з нас робитиме так само, української книжки у світі побільшає…

За Б. Городницькою

29. Найбільшою популярністю на вітчизняних буккросингових полицях користуються книги

А сучасної української літератури

Б класичної української літератури

В зарубіжної літератури

Г літератури іноземними мовами

30. У тексті згадано всі аспекти буккросингу, ОКРІМ

А української книги у світі стане більше

Б можна отримати задоволення, коли віддаєш

В зникне потреба в приватних бібліотеках

Г завжди можна знайти друзів за інтересами

31 Автор долучає до тексту коментар Галини Бабій, щоб показати, що

А українці — активні учасники буккросингу за кордоном

Б кожен може долучитися до поширення вітчизняної книги

В в Україні буккросинг ще зовсім не розвинений

Г влада не зацікавлена в розвитку буккросингу

32. У варіантах відповідей наведено коментарі ентузіаста буккросингу з Нікополя, який пише під ніком Кауап Кіепег. Прочитайте їх. У тексті є підтвердження всіх наведених нижче думок, ОКРІМ

А Розуміння принципів буккросингу його учасниками — головний чинник, який упливає на успіх або занепад руху. Адже буккросинг — це обіг книг у суспільстві. Він існує за принципом соціальної мережі, а тому «друкованих друзів» потрібно відпускати постійно й спонукати до цього інших.

Б Головна проблема буккросингу в Україні — це самі так звані буккросери (більшість із яких не є такими), адже вони не дотримуються правил цього руху, унаслідок чого не відбувається його якісного розвитку.

В 3 українським буккросингом співпрацює багато магазинів, кафе, клубів, бібліотек. Вони відкривають «безпечні полиці», або «зони буккросингу», тобто місця, де книги перебувають у відносній безпеці й не потраплять до рук двірника, поліції чи недобросовісних «любителів».

Г Просто обмін книгами з рук у руки або в якихось місцях без реєстрації на спеціальному сайті не вважають буккросингом, оскільки втрачається ланка зв’язку, через що відпущена книга вирушає у свою першу й останню подорож.

33. Основну думку тексту відображає твердження

А Поширення простих, але геніальних ідей у світі — справа волонтерів.

Б «Відпускання книг» — геніальна ідея, яка рухає книгу світом.

В Рух за «звільнення» книжок аналогічний циркуляції фотоапаратів у світі.

Г Львів — єдине місто в Україні, що підхопило популярну світову тенденцію.

Частина 2 Українська література

Завдання 34—53 мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний, на Вашу думку, варіант відповіді.

34. Рядки

В кінці греблі шумлять верби,

Що я насадила…

Нема того козаченька,

Що я полюбила…

є в

А календарно-обрядовій пісні

Б суспільно-побутовій пісні

В родинно-побутовій пісні

Г історичній пісні

Д народній думі

35. В уривку «Та коли він повертався назад, він роздумував [і] сказав дружині своїй: «Ідіте ви з даниною додому, а я вернусь і походжу іще». І відпустив він дружину свою додому, а з невеликою дружиною вернувся, жадаючи більше майна…» сказано про

А Кия (уривок про заснування Києва, «Повість минулих літ»)

Б Ігоря (уривок про помсту княгині Ольги, «Повість минулих літ»)

В Ігоря (« Слово про похід Ігорів »)

Г Мала (уривок про помсту княгині Ольги, «Повість минулих літ»)

Д Всеволода ( « Слово про похід Ігорів »)

36. Рядки

Вергілій, бач, не нам був рівня,

А видно, що начухав тім’я,

Поки дрібненько описав

є в

А бурлескно-травестійній поемі

Б сатиричній комедії

В ліричній драмі

Г драмі-феєрії

Д романі у віршах

37. Уривок «Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матінко моя ріднесень­ка… голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком…» узято з твору

А « Кайдашева сім’я »

Б «Наталка Полтавка»

В « Мартин Боруля »

Г «Маруся»

Д «Чорна рада»

38. Розділи «Свято в Чигирині», «Червоний бенкет», «Лебедин» є у творі, де діють герої

А Ярема Галайда, Іван Гонта

Б Сгошуа, Авірон

В Яким Сомко, Леся Черевань

Г Дідона, Сивілла

Д Мотря Жуківна, Чіпка Вареник

39. Підзаголовок «Хроніка 1663 року» має твір

А Панаса Мирного

Б Тараса Шевченка

В Пантелеймона Куліша

Г Ольги Кобилянської

Д Михайла Коцюбинського

40. «Часто трапляються сім’ї, в котрих буває така колотнеча та завсідня лайка та сварка, що життя в хаті стає якимсь пеклом», — сказано про твір, у якому є такий епізод

А чоловік бере уроки «правильних проізношеній»

Б батько віддає сина в москалі

В діти заїжджаються на 55-річчя матері

Г громада у волості обирає односельця за десяцького

Д героїня не визнає своїх онуків-близнят

41. Образ селянина, який у пошуках правди став злочинцем, змальовано у творі

А «Чорна рада»

Б «Тигролови»

В «Я (Романтика)»

Г «Тіні забутих предків»

Д «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

42. Кульмінацією п’єси «Мартин Боруля» є уривок

А «Це так! Наречена з приплодом!.. Благодарю!.. Я ще тілько сватаю дівку, а вони, бачу, вже й дитину хрестить будуть. Ні, шукайте собі дурнішого…»

Б «Знову получили бумагу, що в дворянстві одказано, і зовсім уже занедужали, з сили вибились, нічого не їдять… все зітхають та читають ту проклятущу бумагу…»

В «Та жених такий, що хоч би яка панночка, то з охотою пішла б за нього, — от приїде, то побачиш!.. А про Миколу і не думай! Та я скоріше тебе з дому вижену, ніж віддам за мужика!..»

Г «Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала…»

Д «Ти осліп од дворянства! І поки ту правду знайдеш, то все хазяйство прохвиськаєш і все-таки нічого не доб’єшся, і Красовський тебе випре звідціля!..»

Предметна фахова комісія з української літератури встановила, що завдання № 42 не має однієї однозначно правильної відповіді. 

43. Казку про те, як дерева обирали собі короля, розповідає

А Боян

Б Мойсей

В Чугайстир

Г Еней

Д Лісовик

44. Ну, як-таки щоб воля — та пропала?

Се так колись і вітер пропаде! —

дивується персонаж «Лісової пісні»

А Лісовик

Б Мавка

В дядько Лев

Г Перелесник

Д Лукаш

45. На репродукції зображено урочище, згадане у творі

А Івана Котляревського

Б Григорія Сковороди

В Олександра Довженка

Г Павла Тичини

Д Миколи Хвильового

46. Слова «А той Грицько Нечоса характерник був, як і всі запорожці, пройшов крізь військо і турбаїв вивів, і повів на дві сторони: до Дністра й до Перекопу, і ми з роду турбаїв, не були кріпаками зроду-віку, і Данилко хай не буде» належать героєві твору

А «Наталка Полтавка»

Б «Чорна рада»

В «Кайдашева сім’я»

Г «Мартин Боруля»

Д «Дитинство»

47. Образ юного Тичини, який «животворив душею давній міт / І «Плуга» вів у сонячні комуни», є у творі

А Київ — традиція»

Б «Стилет чи стилос?»

В «Страшні слова, коли вони мовчать»

Г «Як добре те, що смерті не боюсь я»

Д «О слово рідне! Орле скутий!..»

48. Темою твору «Україна в огні» є

А життя української родини в добу Руїни

Б боротьба повстанців проти царських військ

В спогади автора про Першу світову війну

Г визволення Києва від фашистських загарбників

Д трагічні події Другої світової війни

49. В уривку «За царського режиму, як свідчать дореволюційні рибалки-письменники, сом важив до чотирьохсот кілограмів, ковтав собак і ведмедів. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і ковтатиме симентальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави» основним художнім засобом є

А алегорія

Б паралелізм

В гіпербола

Г порівняння

Д персоніфікація

50. «Філософський роздум-декларація, у якому антигуманний світ виявився безсилим перед духом та етикою в’язня совісті», — сказано про твір

А «Ти знаєш, що ти — людина?»

Б «Страшні слова, коли вони мовчать»

В «Стилет чи стилос?»

Г «Як добре те, що смерті не боюсь я»

Д «Любіть Україну!»

51. Ну, є ж про зраду там які статті?

Не всяка ж кара має буть незбожна.

Що ж це виходить?

Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?!

— запитує герой твору

А «Лісова пісня»

Б «Маруся Чурай»

В «Катерина»

Г «Мойсей»

Д «Гайдамаки»

52. Лозов’ягін — справжнє прізвище автора

А пригодницького роману

Б роману в новелах

В неокласичного сонета

Г кіноповісті

Д усмішки

53. Рядки Юрія Іздрика

ніч така місячна зоряна ясная

видно хоч голки збирай

зоряні війни здаються невчасними

вчасним здається рай

ілюструють пародійну гру з чужими текстами, характерну для

А романтизму

Б неоромантизму

В імпресіонізму

Г неокласицизму

Д постмодернізму

У завданнях 54—57 до кожного з чотирьох рядків інформації, позначених цифрами, доберіть один правильний, на Вашу думку, варіант, позначений буквою.

54. Укажіть твори одного жанру.

Назва твору 1 «Тигролови» 2 «Дитинство» 3 «Молюсь і вірю. Вітер грає…» 4 «Україна в огні»

Назва твору Д  «Місто» Б «Залізний острів» Г «Сопіга зреш зрего!» А «Зачарована Десна»

55. Поєднайте епізод твору з його назвою.

Епізод твору 1 герой розповідає про відвідання театру в Харкові 2 конфедерати вбивають титаря, забирають його дочку 3 героїня знайомиться з Василем на весіллі подружки 4 батько виряджає сина в місто на службу до земського суду

Назва твору Г «Наталка Полтавка» Б «Гайдамаки» А «Маруся» В «Мартин Боруля»

 56. Співвіднесіть жанр твору та уривок із нього.

Жанр твору 1 соціально- побутова драма 2 соціально-психологічний роман 3 історичний роман 4 соціально- побутова повість

Уривок із твору Д «Тепер, наживши кровавим потом копійку, спішив, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки; но вмісто багатого батька найшов мать і дочку в бідності і без помощі…» Б «Максим хоч і хотів би мати зятем Сидора, ще такого молодого, а вже унтер-офіцера, та, пригадавши своє гірке московське життя, непосидяче та невільне, сам згоджувався з дочкою…» Г «Пішов Кирило Тур, похилившись, у своїй відлозі з горбом. Ніхто б не пізнав тепер його молодецької ходи, ні високою стану. Так собі, наче горбатий дід. Ось добирається він до Сомкової глибки…» А «Карпо й Лаврін купили й собі по коняці. А так як на одному коні далеко не заїдеш і багато не завезеш, то вони спрягались кіньми під одну хуру й ділились заробітками пополовині…»

57. Визначте, кому з митців належить наведене висловлювання. Висловлювання

Письменник 1 Валер’ян Підмогильний 2 Микола Хвильовий 3 Михайло Коцюбинський 4 Леся Українка

Висловлювання В «… «Місто» я почав писати зовсім для себе несподівано — воно, за первісним задумом, мало бути кіносценарієм, і то комедією…» Д «Невже і герой новели був колись, як він говорить, » главковерхом чорного трибуналу комуни»? Нічого подібного! Це просто марення зарозумілого плутаника. У кращому разі він міг хіба що відступати з більшовиками!..» А «Дуже був занятий своїм оповіданням, але нарешті скінчив. Називається воно «Тіні забутих предків»… Не знаю, чи воно вдалося мені, але коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би задоволений…» Г «Се драма-казка, за термінологією Гауптмана (так він зве свій «Потоплений дзвін»), але я не знаю, як би се могло по-нашому зватись…»

Частина З

Власне висловлення

58. Прочитайте наведений текст.

Часто можна почути думку, що з грубою, невихованою особою варто говорити «її мовою», оскільки вона, мовляв, не розуміє іншої. Водночас багато хто вважає, що коли в стосунках із такими людьми ми почнемо грати за їхніми правилами, то вже нічим не відрізнятимемося від них.

Викладіть Ваш погляд на проблему:

Як варто чинити, зіткнувшись із невихованістю, непорядністю іншої людини?

Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, що найкраще підтвердять Вашу думку. Проілюструйте Ваші міркування посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й назву твору, укажіть на проблему, порушену митцем, художній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Кожна нація має право на свою державу. На жаль, ця ідея стала панувати в нашому світі не так давно. Якщо поглянути на історію всього світу і на історію України зокрема, можна знайти величезну кількість прикладів того, як поневолена нація, виразником якої є народ, боролася за можливість самостійного визначення без участі інших народів. Під час цієї боротьби полягло багато членів власного війська, багато ворогів, а також величезна кількість звичайних людей, які зовсім не були у війську. Поема Тараса Григоровича Шевченка «Гайдамаки» саме про це.

У часи, описані в поемі великого українського письменника, деякі території сучасної України перебували під управлінням Польщі. Цілком зрозуміло, що люди української національності вважалися громадянами другого сорту, що призводило до великої кількості конфліктів з поляками, появі національної кризи і труднощами соціального характеру. У суспільстві тому панувала страшна нерівність, поляки користувалися усілякими преференціями, а українці повинні були постійно страждати. Природно, що такий стан речей ніяк не могло влаштовувати представників волелюбної української нації. Рано чи пізно мав проявитися грізний і полум’яний народний гнів. Саме такий випадок описується Тарасом Шевченком у поемі « Гайдамаки». Гайдамацьке суспільство заснувалось для того, щоб помститися за полеглих в боях з поляками українців і для того, щоб відвоювати у них їхні землі. Автор розповідає про те, як вони йшли Україною. Гайдамаки дійсно відчували жахливий народний гнів, це підтверджується описом того, як жорстоко, безжально до ворога і до себе і сміливо розправлялися гайдамаки з усіма своїми ворогами. На фоні цього розповідається також зворушлива історія кохання Яреми та Оксани. Молодий хлопець зважився залишити свою кохану, щоб заробити під час війни і мати можливість забезпечити сім’ю. Але, коли він пішов, Оксану викрали поляки. На щастя, під час походу гайдамаків і Яреми в їх числі, він зміг звільнити кохану.

Незважаючи на те, що жорстокість, демонстрована гайдамаками під час їх військового походу, для сучасності здається неприйнятною, для того часу вона була абсолютно нормальна і адекватна. Українська нація була пригнічена поляками, вороги дозволяли собі неприпустиме, принижували і ображали українців. Терпіти це було нестерпно, тому і виник полум’яний і грізний народний гнів, який у результаті обрушився на ворога.

Збільшити або зменшити шрифт тексту : Упродовж майже тридцяти століть байка була улюбленим жанром читачів, завжди стояла на сторожі загальнолюдських ідеалів – добро, честь, справедливість, гостро відчувала такі людські вади, як грубість і тупість, пихатість і лицемірство, підступність і лукавство, несправедливість і жорстокість, дармоїдство. Найвидатніші байкарі світу: Езоп, Федр, Лафонтен, Крилов, Глібов, Гребінка та інші — вірили в людину, її високе призначення на землі, мріяли бачити людство духовно багатшим, досконалішим, цивілізованішим. До цього повинні прагнути і ми з вами. Кожна людина мусить бути порядною, доброю, освіченою, культурною.

Першим байкарем був римський раб грек Езоп. Це напівлегендарна,  напівреальна особа, справжнє буття якої викликало багато сумнівів ще з античних часів. Проте першу згадку про Езопа знаходимо у старогрецького історика V ст. до н.е. Геродота, який називає його рабом з острова Самоса за часів фараона Азаміса.
З цього оповідання, очевидно, й пішли інші розповіді про життя Езопа, горбатого, некрасивого раба, вчителя філософії Ксанта. Пізніше Езоп був викуплений з рабства і служив при дворі лідійського царя. Йому приписують майже всі сюжети античних байок, які дійшли до нас.У Центральній Європі цей жанр особливо став відомим у другій половині XVІІст. з приходом у літературу видатного байкаря Франції Жана Лафонтена. Байки принесли Лафонтену всесвітню славу і зробили письменника класиком французької літератури. Його байки – це жива і яскрава картина всіх прошарків французького суспільства XVІІст.

В Україні ще в XVІІ —  XVІІІст. Байку інколи використовували з дидактичною метою як засіб повчання, як можливість говорити просто про складні речі. До байки як до епічного жанру часто зверталися у своїх поетиках і риторика учені Києво – Могилянської академії. У свій час величезної популярності у читачів і слухачів зажила байки П.П. Гулака – Артемовського. У кінці 20-х років XІXст. в літературу входить талановитий і самобутній поет – романтик Л.Боровиковський (1806 – 1889 ). Найславетнішим байкарем передшевченківської доби став Є.Гребінка, талановитий поет, прозаїк і видавець, визначний майстер художнього слова. Його збірка байок «Малороссийские приказки» стала визначною подією в українській літературі.
Слово вчителя. Найбільшого розвитку байка досягла у творчості видатного українського байкаря Л.Глібова, який виступив зі своїми сатиричними творами в 50-60 роках XІXст., у період найбільшого соціального і національного гноблення.

Байка як літературний жанр має своєрідність побудови:
Перша ознака – алегорія (інакомислення). Це зображення людських рис і характерів за допомогою образів тварин, предметів, рослин. Якщо немає алегорії, байка перетворюється на казку чи оповідання. Друга ознака: сюжетність – розповідь про події.(Експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка).
    
Але навіть алегоричні та сюжетні твори ми не можемо назвати байками. Адже головною ознакою байки є її повчальність. Вона завжди складається з двох частин: розповіді й оповідання – моралі.
Схематично байку можна зобразити так.
Оповідна – Алегоричність, сюжетність.
Повчальна – Повчальний характер, малий обсяг.      

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

The American flag is often called «The Stars and Stripes», it is also called «Old Glory». It represents the growth of the nation. It has 13 horizontal stripes,7 red and 6 white which stand for the original 13 states. In the top left hand corner there are 50 white stars on a blue background: one star for each state.

The national anthem of the United States is «The Star Spangled Banner». The words written during the Anglo-American war of 1812—1814 and set to the music of an old song. Every state has its own flag, its own emblem and its own anthem too.

The eagle became the national emblem of the country in 1782. It has an olive branch (a symbol of peace) and arrows (a symbol of strength). You can see the eagle on the back of a dolliar bill.The Statue of Liberty is the symbol of American democracy. It stands on Liberty Island in New York. It is one of the first things people see when they arrive in New York by sea. This National Monument was a present from France to the USA. France gave the statue to America in 1884 as a symbol of friendship. Liberty carries the torch of freedom — in her right hand. In her left hand she is holding a tablet with the inscription «July 4, 1776» — American Independence Day.

——————————-ПЕРЕКЛАД——————————-

Американський прапор часто називають «зірки і смуги», також іноді «стара слава». Він символізує розвиток нації. На ньому 13 горизонтальних смужок, з яких 7 — червоні, а 6 — білі, які представляють 13 первинних штатів. У верхньому лівому кутку розташовано 50 білих зірочок на блакитному тлі: кожна зірка позначає один штат.

Державний гімн Америки — це «всіяне зорями прапор». Слова його були написані під час англо- американської війни 1812-1814 рр. і покладені на мелодію однієї старої пісні. У кожного штату свій власний прапор, свій власний символ і свій власний гімн.Орел став національною емблемою країни в 1782 році. У нього є також оливкова гілочка (символ миру) і стріли (символ сили). Орла можна також побачити на зворотному боці долара.

Статуя Свободи — символ американської демократії. Вона стоїть на острові Свободи в Нью-Йорку. Коли люди приїжджають в Нью-Йорк морем, то перше, що вони бачать — це статуя Свободи. Цей пам’ятник США отримали в подарунок від Франції в 1884 р Франція піднесла пам’ятник Америці як символ дружби. У правій руці у Свободи — факел свободи. У лівій руці вона тримає табличку з написом «4 липня 1776 року» — День незалежності Америки. 

Збільшити або зменшити шрифт тексту : Кожен з нас хоча б раз у житті замислювався над тим, ким хоче стати у майбутньому, з чим пов’язати свою долю. Довго думаючи і сперечаючись, перегорнувши безліч сторінок літератури для абітурієнтів, відвідавши майже всі вищі навчаль­ні заклади рідного міста, багато хто все одно не бачить себе у майбутньому. Як же страшно помилитися у виборі майбутньої професії! Саме цей крок дуже важливий для розвитку подій нашого життя, і саме він може стати вирішальним.

Є професії досить поширені, про які інакше, як з повагою, не можна й говорити. До них з повною відповідальністю можна віднести професії медичних працівників. Дійсно, іноді трапляється, що життя людини залежить цілком від втручання лікаря, від його дій, вміння поставити правильний діагноз, призначити й своєчасно провести лікування. Дуже часто можна почути: «Вся надія на вас, лікарю…» У цих словах немає перебільшення.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Німецький поет Г. Гейне казав: «Кожна людина – це неповторний світ. Під кожною могильною плитою – світова історія.» як на мене, наше завдання – не зруйнувати світ, а спробувати розібратися у ньому. Якщо взяти пригоршню піску та добре її роздивитися під мікроскопом, то виявиться, що немає двох однакових між собою піщинок. Краплини дощу також розрізняються між собою. І так можна перераховувати все живе і неживе на планеті: починаючи сніжинками і закінчуючи велетнями слонами: квіти, листочки, дерева, комахи – все різниться між собою…

Тож можна впевнено сказати – ми всі унікальні, тобто неповторні за своєю суттю та формою. Кожен по-своєму сприймає різноманітні життєві обставини по-своєму на них реагує. Люди бувають адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже, сміливими і навпаки… Але є те, що об’єднує нас усіх – всі ми люди. Основою ж людської суті є всепрощення і розуміння. Нерідко у нас виникає відчуття, що оточуючі нас не розуміють, не поділяють нашу точку зору, не сприймають наші погляди на життя… Врешті-решт, їм не подобається, як ми одягаємося, як ведемо розмову, як спілкуємося… Але ж не слід забувати: кожен з нас – особистість. Особистість неповторна та індивідуальна. Адже і нам не всі і не все подобається! Тож, можливо, слід сприймати кожного як індивідуальність, пробачати і розуміти одне одного. Це так просто – спробувати стати більш терпимими один до одного, адже ми всі – діти матінки-природи. Всі ми маємо різні почуття та емоції, і не буває абсолютно правих чи, навпаки, неправих людей. Є різні ситуації і різні люди.

Мабуть, кожен з нас хоче пізнати цей світ, стати в ньому кимось. Але кожен йде до цього власним шляхом, і це зрозуміло. Немає людей  однаковими характерами та здібностями, з однаковими можливостями та талантами. Комусь все дається легко, не доводиться прикладати жодних зусиль. Інший для того, щоб досягти того ж, має викластися по повній, прикласти максимум зусиль. А є люди, які взагалі ні до чого не прагнуть – просто пливуть за течією, повністю поклавшись на обставини, так звану долю. І не можна нікого засуджувати за обраний шлях  кожен сам відповідає за свої вчинки і обирає своє життя. І в цьому також виявляється людська неповторність та унікальність.  

Тож слід навчитися поважати думку одне одного та цінувати її. Адже ще хтось з відомих сказав: «Стався до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе». І якщо дотримуватися цього простого правила життя, то, на мою думку,  буде набагато простіше самовиразитися, самореалізуватися та, врешті-решт,  взаємоіснувати поряд з іншими.    

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Роздуми про життя, про його сенс виникають звичайно в переломні моменти цього життя. Зараз у мене і моїх однолітків саме такий час: закінчується етап, коли усе було визначено заздалегідь, причому не тобою самим. Прийшов час, коли потрібно приймати рішення самостійно: яким шляхом піти далі? На якому терені твоя праця принесе більшу користь людям? Що обрати, щоб життя не минуло безслідно? 

Трохи боязко робити цей вирішальний крок. Але страх потрібно перебороти й усвідомити, що обрано єдиний шлях. Таке розуміння надихне, зміцнить волю. А в нинішніх умовах життя перемагають більш активні, вольові, чесні і, головне, відповідальні люди. 

До речі, про відповідальність. Французький письменник Сент-Екзюпері в «Маленькому принці» говорив, що кожен відповідає за того, кого приручив. Якщо дитина з дитинства привчена до відповідальності за молодшу сестричку, немічного дідуся, за щеня, якого підібрала на вулиці, за кущі і дерева, що висадили в дворі, то з такої дитини, по-моєму, обов’язково виросте людина, що прийме на себе відповідальність і за свою родину, і за ту роботу, що їй довірить суспільство: Якщо буде потрібно, вона зможе відповідати і за державні справи. А це значить, що життя її не мине марно. 

Історія людська зберігає чимало імен людей, що залишили свій слід у ній. Різні ці сліди, але за основною суттю вони або творчі, або руйнівні. Про останні якось не хочеться писати, тому що кожна людина генетично налаштована на творення. Зовсім недавно потрапила мені в руки брошура про діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (XIX століття). До нього належав сам Т. Шевченко. Мета діяльності товариства — звільнення слов’янських народів від імперської деспотії й об’єднання у федеративному союзі незалежних держав. Кожен слов’янський народ, вважали члени товариства, сам буде правити своєю республікою, мати свою мову і свою літературу. Спільними мають бути рівність і воля людей. Багато прогресивних людей приєдналися до Кирило-Мефодіївського товариства і сповідували його ідеї. Хоча цим планам не судилося здійснитися, але справа товариства не зникла без сліду. Ідеї звільнення, рівності, волі стали головними в слов’янській літературі, опанували розумами майбутніх поколінь. 

Жити, щоб про тебе пам’ятали нащадки, щоб твоїми справами пишалися покоління… До таких людей належать багаті меценати, шанувальники мистецтва й освіти. Люди по-різному розпоряджаються своїм багатством. Одні багаті люди витрачають свій капітал тільки на себе, свою родину, купуючи маєтки і вілли, власні літаки і кораблі, купуючи коштовне каміння й екзотичні острови… Інші ж, як, наприклад, брати Третьякови, збирають картини, матеріально підтримуючи вічно нужденних живописців, створюють художню галерею, щоб подарувати її рідному місту. От який прекрасний слід залишили брати Третьякови! Інший приклад — українські брати Симиренки. Організація в Україні видавництва рідною мовою, створення фонду з метою розвитку української культури, підтримка студентства і діячів мистецтва — от далеко не повний перелік благодійної діяльності родини Симиренків. Ще один приклад — шведський винахідник, інженер-хімік Альфред Нобель, що заснував у 1901 році Міжнародні премії, які носять його ім’я і вручаються дотепер за видатні досягнення в науці, літературі. 

Раніше в Україні меценатство процвітало, зараз з’являються тільки перші його паростки. І мені дуже приємно, що один з небагатьох сучасних меценатів — наш земляк, харків’янин. Це всесвітньовідомий піаніст Володимир Крайнев. З його ініціативи і завдяки його матеріальній підтримці щорічно в Україні проводиться конкурс, мета якого — пошук молодих музичних талантів. І знаходить, і підтримує, і дає можливість переможцям продовжувати вчитися. І ніяких корисливих цілей Володимир Крайнев не переслідує. По-перше, тому, що професор — справжній меценат, а справжнє меценатство — це безкорислива діяльність, а по-друге, я думаю, великий музикант згоден з поетом, який сказав, що «служенье муз не терпит суеты». Прожити так, щоб залишити в житті свій слід — спочатку результатами своєї праці, а потім, якщо зможеш, безкорисливою допомогою людям, — от мета, якої треба прагнути. 

Збільшити або зменшити шрифт тексту : Не дарма багато людей стверджують, що за людські поведінку і рішення може відповідати не тільки розум, але і емоційна сторона, тобто, серце. Вміння відчувати серцем, тобто приймати рішення, які базуються не тільки на холодному розрахунку розуму, але і на емоціях, в деяких випадках є недоліком. Але іноді таке вміння дає людині великі переваги, які виділяють її з натовпу і роблять насправді особливою. І саме це й буде розглянуте в даному творі.

Я переконаний, що маю в серці те, що не вмирає. Що саме мається на увазі в даному випадку? По-перше, те, що я, як людина, ніколи не керуюся виключно розрахунком, а завжди вдаюся до використання емоцій і приймаю багато рішень тільки своїм серцем. Сучасний світ влаштований так, що, якщо керуватися виключно власним холодним розрахунком і нічим більше, то життя стане зовсім нестерпним. Ніхто не буде допомагати людям, які потребують допомоги. Всі будуть думати тільки особисто про себе, але ні про кого іншого. Цілком природно і зрозуміло, що така поведінка не несе нічого доброго, насправді, від неї буде лише шкода.

Ті якості, які зберігаються в моєму серці, це співчуття, прагнення розуміти і любити всіх тих, хто мене оточує в певний час. І я впевнений, що ці якості в моєму серці ніколи не помруть. Просто тому, що і я сам точно так само потребую розумінні, терпимості та поваги з боку інших. Не дарма всі духовні книги людства заповідають ставитися з неприхованою добротою до ближніх. З одного боку, саме серце велить людині так чинити. З іншого боку, зле, холодне і ощадливе сучасне суспільство, в якому кожен схильний думати лише про себе і про свої інтереси не дозволяє багатьом приймати рішення, базуючись на велінні свого серця.

Кожна людина може відшукати безліч прикладів з власного життя щодо того, як їй доводилося діяти за велінням серця або наказом розуму. У той час як я точно знаю, що керуюся переважно серцем, а не розумом, тому що це більш людяний шлях, я звичайно рекомендую людям чинити точно так само. Як би вам не хотілося добитися з життя якогось успіху і як би все оточуюче суспільство не намагалося переконати вас у тому, що єдиний шлях до цього – це враховувати лише свої інтереси замість дотримання і чужих інтересів теж, ні в якому разі не можна керуватися винятково тверезими і холодними розрахунками, адже це ніколи і ні за що не зможе зробити вас повністю щасливою людиною.

Збільшити або зменшити шрифт тексту : Часто доводиться вибирати, як діяти і навіть ким пожертвувати. Є мета ці жертви і що робити, коли з’ясовується, що жертвувати треба вже самим собою? Напевно, кожен з нас замислювався хоч раз над тим, чи зміг би він віддати життя заради іншої людини. 

Мені здається, що не кожен на це здатний. Є люди боязкі, є холодні і злі, є слабкі. Тільки в міру сильний, сміливий і добрий чоловік може зробити такий подвиг. Ніколи не знаєш, трапиться біда чи ні, не знаєш чи будеш ти потрібен там або тут. Величезну мужність мають люди, які працюють пожежниками, служать в армії і поліції. Ці люди захищають нас з вами, звичайних людей. Вони ризикують своїм життям, рятуючи нас, хоча, можливо, їм не завжди хочеться розлучатися зі своєю сім’єю, не знаючи, прийдуть вони додому чи ні …

В наші дні таких людей, які готові жертвувати собою невистачає,але вони є.

Згадаймо подвиг нашого земляка, Максима Тарнового, який закрив своїм тілом гранату, яка взірвалася під час навчального процесу, і тим самим, врятував життя багатьом іншим солдатам. Такий він солдат, який не роздумуючи пожертвує своїм життям заради порятунку іншого. 

Я вважаю, що він, як ніхто інший гідний звання героя. Я впевнена, це була саама чудова людина на світі: добра, совісна, відповідальна. І в тій ситуації, коли був вибір або він або десятки солдатів, по-іншому він і не міг вчинити.
Хтось скаже: «Навіщо жертвувати собою заради інших, хто вони тобі, для чого вони тобі ???» Я думаю, що не кожен зможе дати чесну відповідь на таке питання, поки сам не виявиться в даній ситуації. Кожен зробить свій вибір сам, це буде вибір його совісті, його честі.

Збільшити або зменшити шрифт тексту : Протягом усього нашого життя ми відштовхуємося від багатьох речей близьких нам по духу чи стилю. Ми виростаємо на певних книгах, слухаємо різну музику, вибудовуємо свої особисті уявлення про кіно чи театр, при цьому залишаємо в своїх серцях місце для чогось, справді, святого та особливого.  Не так багато в нашому житті речей, здатних неймовірно стрімко та суттєво посилити відчуття радості, щастя та гордості за власний народ. Тому, мабуть,варто й далі захоплюватися ними, адже вони додають нам яскравих барв. Вдячність за усвідомлення важливості даного фактународжується з досвіду, а досвід – це не лише набутки й перемоги. Це, передусім, знання нашого минулого, яким би воно не було.

Щодо мене, то я завжди опиралась на історію та культуру попередніх століть. Адже мені здається, що в тривалих і безрезультатних пошуках речей, які об’єднують, наші громадяни прийшли до абсолютно очевидного висновку – нас усіх здатна об’єднати любов до рідного краю. Також, коли я думаю про ці останні слова, то перед очима стоїть лише одна беззаперечна постать, адже саме з його слів я зрозуміла, як правильно потрібно любити свій народ та свою землю. Мабуть, досить легко було здогадатись, що мова йде про геніального Тараса Шевченка.

Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок “Кобзаря” великого просвітителя. Творчість цього поета байдужим не залишає нікого. Проходять роки, а його актуальність не згасає, особливо у наших серцях. Він все говорить – а ми слухаємо, аналізуємо, часом і плачемо. У чому ж такий фантастичнийфеномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, майже через два століття після його смерті, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі? За життя Тарас Шевченко був видатною і яскравою особистістю.Саме той факт, що він народився і виріс у багатодітній сім’ї селян-кріпаків і ще дитиною проявив надзвичайний потяг до знань і талант митця-художника та поета, свідчить про те, що цю людину подарував українському народові сам Господь.

Він – наш пророк і провідник. Серед найвідоміших митців світу не знайдеться іншої людини, яка б вийшла із самих низів суспільства і досягнула духовних вершин. Тарас Шевченко творив в умовах жорстокого тиску і переслідувань з боку царського режиму. В той же час його творчість отримала визнання в найвищих світських колах імперії. У своїх численних творах відновлював історичну правду й справедливість українців. Філософія його життєвої позиції полягала у визволенні України й українців з імперського гніту. Тарас Шевченко оспівував лицарів національного духу, великих діячів козацької доби всупереч прагненню ім­перської влади швидко стерти з пам`яті народної на­віть згадку про ті часи та події, про тих героїв. Його талант, даний Всевишнім, а також творча праця впродовж всього життя спричинилися до формування життєвої позиції всіх наступних поколінь борців за волю України.

Минуло вже безліч років, але, читаючи його твори «Кавказ», «Неофі­ти», «Мазепа», «Гайдамаки», «Берестечко» та ряд ін­ших, приходимо до висновку, що він писав немов про наш час. Згадаймо, як оцінив Шевченко наслідки страти Гонти і Залізняка: «…над дітьми козацькими поганці запанували». Чи не так сталося після вбивств сучасних лідерів, провідників і героїв? Нагадував Тарас Шевченко й кожному з нас про необхідність вистояти в умовах лихоліть і скрути, бо «не вмирає душа наша, не вмирає воля, і неситий не виоре на дні моря поля» і закликав: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає, за вас правда, за вас слава і воля святая».Тепер можна сміливо переконатись у тому, що твори Тараса Шевченка органічно вписуються у сучасне життя.Великий поет казав:

Учітесь, читайте 
І чужому научайтесь, 
Й свого не цурайтесь…

А що може бути найбільш «своїм», найбільш близьким, як не творчий спадок невмирущого Кобзаря? У даний час ми мусимо якнайчастіше звертатись до Тараса Шевченка, адже він вчив, що маючи вибір – потрібно завжди обирати свободу,  яку ми зараз так відчайдушно виборюємо.

Читаймо, шануймо і любім духовного батька всіх українців – Тараса Григоровича Шевченка!