Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Мацуо Басьо, Роберт Бернз, Родарі — це знамениті на весь світ поети, які не уявляють свого життя без поезії, що закохала й зачарувала весь світ. Ці автори різних країн світу й різних національностей. Хто з них китаєць, хто з них шотландець, але вони об’єднані у велику поетичну родину зі своїми поетичними характерами. Цікава тема твору розкрила символіку вірша, чи його неоригінальність й вишуканіст ь- ось що об’єднує цих трьох письменників. Зокрема, Роберт Бернз та Мацуо Басьо – описували природу й все, що кругом них відбувається, вони були наче художниками, які малювали світ по–своєму. 

Наприклад, Бернз писав про свою Батьківщину – Шотландію, про її неповторність, а ось Басьо — своєю китайською мовою, хотів донести до читача свою точку зору й описати яким він бачить цей цікавий світ. Родарі, це вже інша історія, в нього було складне дитинство, але напевно цей письменник прославився завдяки своїм чудовим казкам й творам, які знають весь світ. Ось як три різних за думками автори можуть бути зв’язані спільно своєю творчістю.

Отже, автори різних стилів й напрямків є неординарними персонами, кожен з них пише свою історію по-іншому, хтось думає в одному напрямку, а хтось вважає по- іншому. Але поетична творчість в них спільна.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

На мою думку, великі справи  –це річ головна для кожної людини. В своєму житті треба добитися своєї мети, досягти величезного успіху — ось це і є «великі справи». Але це річ гуманна. Ми всі різні за характером й поведінкою чи темпераментом. Тому у кожного є своє поняття «великі справи».

Я вважаю, щоб досягти чогось потрібне велике бажання, воля -а головне злагода. Злагода – це постійне бажання й постійна праця — йти до своєї мети. А одностайність-це постійна сила воля, одноманітність, любов до своєї справи. Це теж саме, що й одностайність.

Багато з нас бере приклади зі своїх кумирів, співаків ,співачок, зірок. У кожного з них був свій непростий шлях до вершини слави. Не треба ховати свою «мрію в мішок», а треба йти прориватися, старатися, щоб бути зіркою й прославитися. А для цього потрібна постійна праця над самим собою. 

Отже, для великих справ одного бажання мало. Треба полягатися тільки на свої сили й постійно розвиватися й бути не таким як усі!

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Виховання патріотизму, це в першу чергу головна ціль кожної держави в світі. Роль патріотизму в світі грає дуже важливу роль в вихованні справжнього воїна, захисника своєї Батьківщини. Недарма, безліч авторів й письменників пишуть про ставлення патріотизму молоді й населення у своїх творах, цим закликаючи, їх бути справжніми патріотами. 

Як приклад, О. Довженко й його оповідання «Ніч перед боєм». Події розгортаються на початку другої світової війни, автор привертає увагу читача до життєвих тем, а насамперед, віри в перемогу, й сили духа. Головною ідеєю твору є уславлення героїчного подвигу народу при захисті своєї Батьківщині, їх самопожертва й великий патріотизм. Основною думкою твору- є те що, патріотизм потрібний завжди, в будь яку епоху, він буде актуальним. Адже, це захист своєї землі й прагнення до перемоги.

Отже, патріотизм дуже потрібний в нашому глобалізованому світі. Особливо в Україні, коли йде війна. Тому це важливо з молоді виховувати справжніх патріотів!

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

На мою думку, сучасним людям в 21 столітті потрібен лише доступ до інтернету, як би це не парадоксально було. Більшість з нас жити не можуть без інтернету. Але людина забула про ті головні якості, які притаманні людству, загалом: любов, доброта, чесність, щирість, самоповага, а головне — прагнення досягти в житті чогось, працьовитість. Багато з людей забули про ці якості.

В наш час людина більш жорстока й лінива, егоїстична й нервова. А все чому? Тому, що молодь не займається своїм саморозвитком й здоров’ям, а все лінується й «гуляється за комп’ютером». Недарма, раніше люди були працьовиті, здорові й наполегливі. Бо, вони не знали навіть що таке «комп’ютер» чи «мережа»? І постійно були заклопотані своєю роботою. Наразі наше покоління отримало великі можливості з початком комп’ютерної ери, насамперед, нові знання, швидкий доступ до будь-якої інформації, покращення життя, з’явилася нова робота в інтернеті. Але в цьому є багато мінусів: людство почало швидко хворіти особливо ракові й онко захворювання, також послаблення зору проблеми зі спиною, ті чи інші хвороби майже в кожної другої людини. Крім цього, люди стали дуже ліниві й жорстокі.

Отже, я вважаю що сучасній людині для майбутнього потрібно задуматися над своїм способом життя, й наслідками. Можливо, саме таким чином, ми уникнемо тих поганих наслідків, які ми зараз маємо, й які завдають великої шкоди нашому людству.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Кобзар — це святиня духовності українського народу, яка захоплює нове й нове покоління. «Кобзар — це колиска минулого», поетична збірка Тараса Григоровича Шевченка, як душа українського народу. З кожним поколінням «Кобзар» є і залишається актуальним, як книга про події минулого про проблеми людства й опис незламності українського духу. Віршована збірка є популярною не тільки в Україні, але й в усьому світі, тому що «Кобзар» перекладений більше чим 100 іноземних мов світу.

В Україні в кожному куточку знають про Т. Г. Шевченка, як легендарного Кобзаря всіх часів, який прославив Україну далеко за її межі. У кожній школі ще починаючи, з першого класу діти вчать вірші з Кобзаря, загалом «Заповіт», Думи мої, думи мої…» та багато інших. Це говорить про те що, дошкільнят виховують в духу мужності, великого патріотизму, доброти й любові до своєї Батьківщині. Саме ці слова хотів донести до нас Шевченко. Що так зачаровує й манить молодь читати й читати Кобзаря?

Беручи до рук книгу всіх поколінь, можна сказати що зміст та сюжет, цікавість твору захоплює, особливо, ті проблеми світу, які актуальні в наш час. «Кобзар» містить в собі 235 поетичних творів, але настільки геніальних й правдивих, що хочеться читати й читати знову й знову! Саме це і є унікальність й актуальність Кобзаря.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Прочитана остання сторінка повісті «Кайдашева сім`я». Здається, бурхливі події  позаду: усі помирилися, конфлікт зникає після символічного всихання груші, сварок, мабуть, уже не буде. Але в моїй душі залишився якийсь гнітючий неспокій, якийсь сумнів: чи буде тепер родинна єдність? Чи вартий цей «мир» тих численних моральних і матеріальних збитків, до яких призвели безперервні родинні сутички за «моє» і «твоє»?
І хочеться ще і ще раз перечитати цю неперевершену повість, цей твір, несхожий на будь-який інший ні у спадщині самого Нечуя-Левицького, ні взагалі в усій українській літературі. Хочеться розібратися, чим же захоплює ця весело-сумна розповідь про звичайну родину з українського села після реформи 1861 року. Відповіді я відшукав у Максима Рильського: «Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям, твору про трудяще село за умов капіталізму, як «Кайдашева сім’я» Нечуя». . Так, саме дотепного і сонячного, сповненого правдивим відбиттям картин українського побуту, що, на мою думку, краще за все дає нам, сьогоднішнім, яскраве уявлення про рідну минувшину.
Усе в цій повісті дихає українським колоритом. Перш за все, у цьому пересвідчуєшся, знайомлячись із персонажами повісті: вони такі яскраві, типові, вималювані з великою любов’ю та гумором (недарма «Кайдашева сім’я» вважається вершиною гумористичного таланту Нечуя-Левицького). Без цього гумору повість справляла б гнітюче і сумне враження, бо побудована на безперервних сімейних конфліктах. Важко відчувати душевні болі її героїв, жаліти одних, засуджувати інших… І водночас підсвідомо розуміти, що нічим зарадити їм не можна, бо їх поведінка — це, наслідок суспільно-політичного зламу тогочасної дійсності.
На тлі цих суспільних конфліктів і створює письменник образи своїх героїв у побутових сутичках, уклавши в їх характери ті риси, які вважав притаманними українцям. Більш того, автор, щоб допомогти нам скласти свою власну оцінку, весь час ніби поділяє героїв на два контрастні табори: старі — молоді, лагідні — суворі, оптимісти — песимісти, ліричні — прозаїчні тощо. У цих контрастах і міститься сила Нечуєвого показу героїв. Показу через сміх і сльози. Як у Гоголя.
…Уявімо собі ситуацію, коли б «Кайдашеву сім’ю» взявся переказувати іноземець, не знайомий з українським менталітетом. Мабуть, у слухачів цей переказ викликав би жах і сльози, бо зовні події повісті нагадують якісь терористично-побутові маневри. Але ми сміємося, бо, учитавшись, бачимо ці «маневри» крізь призму суто української вдачі Кайдашів: лагідного старого Омелька, якого згубила пристрасть до чарки, пихатої та манірної Марусі Кайдашихи, упертого і працьовитого Карпа, ліричного і хазяйновитого Лавріна, егоїстичної Мотрі, покірливої Мелашки. Здається, усі риси національного характеру зібралися під одним кайдашевим дахом, щоб, уступивши у протиріччя, максимально показати справжнє буття українських родин пореформеного періоду.
Ми сміємося, а в душі відлунює біль, бо за цими кумедними «репризами життя» криється справжня трагедія, до якої призвели далеко не кумедні суспільні явища. Учитуюсь ще раз у повість — і раптом розумію: це ж попередження нам, сьогоднішнім, і мудрий заповіт ніколи не чекати, доки «всохне груша». Мир і злагода — це найдорожче і найсвятіше у наших стосунках!

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Повість відомого українського письменника-гумориста Валентина Чемериса дуже кумедна, у ній розповідається про веселі пригоди головних героїв — підлітків, що живуть у селі на Херсонщині. У творі порушено проблеми відданої дружби, зради, відданості, відповідальності, а також уславлюється почуття першого кохання.

Справжня любов — це велике щастя людини. Воно визначає сутність особистості, іноді стає головним випробуванням у житті. Заради кохання здійснюються героїчні та безглузді вчинки. Навряд чи хтось із нас погодився б прожити, не пізнавши цього почуття. Думаю, що для більшості кохання значить набагато більше, ніж гроші, влада й слава.

В основі сюжету повісті лежить цілком життєва ситуація: Вітька Горобець закохався у свою подружку дитинства: «Раптом Вітька оторопіло застиг на місці: з бічної вулички, широко усміхаючись, прямо на них ішла Галя Козачок. Ні, вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою». І саме це почуття зумовило низку кумедних подій, які розгортаються в селі Великі Чаплі.

Ми довідуємося, як Вітька разом із товаришем Федьком Котигорошком обдумують план підкорення «дами серця». Федько із радістю, як вірний зброєносець, допомагає найкращому другові в сердечних справах, адже він прочитав так багато книжок про кохання!

Спочатку хлопці готують серенаду, поцупивши гітару в сестри Федька та солом’яного бриля в пугала на городі у діда Свирида, але помиляються й співають під хатою баби Хіврі. Потім Вітько пише Галі вірша й надсилає до місцевої газети, але отримує відповідь, що треба писати про посівну, а не про кохання. Федько ж вирішує приворожити Гальку до Вітьки за допомогою чарівного зілля, але отримує від глухої баби Фекли настоянку від болю в животі.

Найбільше мені сподобався епізод, коли хитра Галя використовує почуття закоханих хлопців й прохає Горобця то наносити повну діжку води, то нарубати дрова, а Петра Білого — посапати кукурудзу. Звістка про «конкурента» приголомшує Вітьку, й він навіть викликає Петра на дуель.

Така відчайдушність не проходить повз увагу дівчини, й вона врешті-решт відповідає взаємністю. Вірний приятель Федько Котигорошко допомагає Вітькові й надалі: вирушає сватати Галю, але дістає відмову від її матері, яка радить закоханим почекати років 10.

На мою думку, у головних героїв повісті все в житті буде добре, адже ми бачимо, яким наполегливим є хлопець, окрилений високим почуттям, він пише вірші, прагне допомогти коханій, відчайдушно вступає в двобій із суперником. Але багато з його задумів не здійснилися б, якби він не мав поруч вірного товариша Федька, який дуже відповідально ставиться до справ, що необхідно здійснити.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Що таке жорстокість? Жорстокість — це якість особистості, яке заподіює біль і шкоду навколишньому світу. Жорстокість і насилля існують лише в людському суспільстві. Людині властиво здійснювати не тільки добрі вчинки, а й велике зло: мстити, ненавидіти, вбивати. Звідки бере свій початок жорстокість?

 Я вважаю, жорстокість починається з самого раннього дитинства. Дитина не народжується злою і жорстокою, діти вважають весь світ добрим, поки їм не доводиться з болем переконатися, що зло існує. Перші, хто знайомить дитину зі злом, — це батьки. Батьки неправильно виховують своїх дітей, вчать давати здачі, звинувачувати інших у своїх проблемах. Діти, спостерігаючи за вчинками своїх батьків (не завжди хороших), починають копіювати їх поведінку. Негативний вплив на тендітну дитячу душу також надає розвиток науково-технічного прогресу. 

З появою комп’ютерів діти стали грати в жорстокі ігри, дивитися фільми жахів. Глобальну мережу не можуть контролювати дорослі, а там можна побачити все, що завгодно: вбивство, насильство, суїцид, тероризм. Я сама не раз спостерігала прояв агресії у свого молодшого брата, коли він дивиться фільми, грає в комп’ютерні ігри. айчастіше це буває під час вихідних і канікул, він стає керованим, не слухається ні мене, ні маму. Поява стільникових телефонів веде до дефіциту спілкування. У цьому є плюси, але мінусів більше. 

Я хочу запропонувати свою програму, як побудувати світ без жорстокості. Повернемося до моменту народження дитини. Для кого діти бажані, для когось — ні, в будь-якому випадку держава повинна скласти договір про правильне виховання дитини або давати клятву, що батьки будуть виховувати дитину в любові і доброти. Ця програма побудована на добровільних засадах, якщо, наприклад, батьки відмовляться підписати договір або дати клятву, то протягом життя їх син або дочка, можливо, виростуть жорстокими людьми.

І, може бути, їх буде мучити совість все життя. А ті батьки, які підписали договір, будуть щасливі, тому що діти будуть їм вдячні. Може бути мої мрії наївні, але я вірю, що таким чином ми зможемо побудувати світ без жорстокості, адже все в руках людських: Позбавити світ, планету від чуми. Ось гуманізм, і гуманісти — МИ.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Одяг з хутра та шкіри насильно вбитих тварин — це той же психологічний наркотик для багатіїв. В сучасному світі багато замінників хутра та шкіри, а також інших матеріалів за подібними властивостями.

Так чому мають страждати слабкі тварини (норки, видри, кролі, байбаки тощо)?
Полювання — розвага, що складається з пошуку, переслідуванні та вбивства диких тварин. Раніше людина була голодна та заради виживання полювала, зараз на ринку та в магазин достатньо їжі.  А одже, полювання — це тільки розвага та жага вбивства!
У сучасному світі багато віртуальних ігор, які близькі до реальних картин — хай грають в них, а якщо їм потрібна здобич як констатація виграшу, то це вже гральний бізнес, який в Україні заборонений!

Чи людина Бог, щоб вирішувати — кому жити, а кому вмирати?
Чи ця людина психологічно здорова, якщо вона вбиває не заради виживання, а заради розваги Браконєрство, полювання, промислове виготовлення та продаж хутра — прирівняти до вбивства людини за відома відомими діями

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

«У житті завжди є місце подвигу», — писав М. Горький. А чи залишилося місце подвигу сьогодні, в нашому сучасному, часом, жорстокому і цинічному світі? Думаю, ця високоморальна проблема нашого вибору, дуже актуальна. Адже не кожному з нас надається можливість зробити героїчний вчинок в широкому сенсі слова.Проте можливо зробити інший, «тихий», непомітний подвиг. 

Перевести бабусю через дорогу, підняти пташеня,яке випало з гнізда, захистити дитину від хулігана. Варто тільки озирнутися, тільки уважніше придивитися, і ви побачите, який простір для діяльності перед вами. Для подвигів, великих і малих, завжди є місце. І дарма кажуть ті, що немає подвигів сьогодні, вони «просто ледарі чи боягузи» .

Так хто він, сьогоднішній герой, що здійснює подвиги? Може це бігун-паралімпієць 24-річний Оскар Пісторіус, який виступає на карбонових протезах, який втратив ніг в 11 місячному віці? Або пожежний Ілля Жаворонков, що витягнув з вогню 4-річну дівчинку? А може твій сусід по під’їзду, який вчора зняв бідного кошеня з дерева? Подвиги, великі і маленькі, гучні і не дуже, завжди були, є і будуть серед нас!