Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Попелюшка — героїня казки Ш. Перро «Попелюшка» (1697). «Добра, привітна, мила» — так характеризує автор свою героїню. Це дійсно один з найбільш тонких і чарівних образів серед казкових героїнь. Попелюшка скромна, працьовита, лагідна, доброзичлива. Дочка поважної і знатної людини, Попелюшка, гноблена злою мачухою, живе у власному будинку на правах служниці, виконуючи, причому зовсім покірливо, всю чорну домашню роботу. Вона чистить казани і каструлі, миє сходи; доглядає за зведеними сестрами, які платять їй чорною невдячністю, спить на горищі під самим дахом, на колючому солом’яній підстилці, і мовчки зносить всі образи, не наважуючись навіть поскаржитися батькові. Попелюшкою її прозвали за вічно забруднене золою плаття. Казка є казка, і Попелюшка потрапляє на бал. Їй допомагає її хрещена — фея.
Попелюшка настільки прекрасна, що принц саме її виділяє з усіх присутніх дам, та й гості теж зачаровані незнайомкою. І ось тут би Попелюшка помститися своїм сестрам і мачусі, зробити їм що-небудь неприємне, але вона, навпаки, «розшукала їх, сказала кожної кілька приємних слів, пригостила апельсинами і лимонами, які підніс їй сам принц». Вийшовши ж за принца заміж, Попелюшка відразу ж простила сестрам всі образи, тому що, як пише Перро, «вона була не тільки вродливою, але і добра».
Образ Попелюшки підкорив багатьох художників. Свою версію історії Попелюшки створили німецькі казкарі брати Грімм (1814). Італійський композитор Д. Россіні написав на цей сюжет лірико-комічну оперу (1817), а С.С.Прокофьев — однойменний балет (1944). Вітчизняний фільм «Попелюшка» (1947) з Я.Жеймо в головній ролі (за п’єсою і сценарієм Е.Л.Шварца) визнаний класикою дитячого кінематографа.
Свежие комментарии