Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Читаючи твори Ліни Костенко,мені вони завжди здавалися близькими.Я знав, існує історичний документ, який підтверджує існування легендарної поетеси та піснярки з Полтави Марусі Чурай.
Це той самий вирок, винесений їй, зараз він зберігається в архіві Академії наук України! Мені якось підсвідомо захотілося написати до неї листа: «Марусю, я прочитав про твоє життя і дуже радий, що ти насправді існувала. Ти стала легендою завдяки своїм пісням, своєму таланту, душевній красі. Як на мене, ти заслуговувала на особисте щастя та довге, сповнене радості життя. Шкода, що твоя доля була по-справжньому трагічною. Твої пісенні шедеври, як «Ой, не ходи, Грицю…», «Засвіт встали козаченьки», «Грицю, Грицю, до роботи…» стали справжніми народними піснями. Ти змогла передати глибокі почуття в простих словах, твої пісні залишаються актуальними і в наш час, вже протягом кілька сторіч. В них втілені вічні цінності та краса духу, яка не підвладна часу чи життєвим випробуванням. До осмислення феномену твого життя і творчості зверталися Г.Квітка — Основ’яненко, М.Старицький, В.Самійленко, С.Руданський. Твоє ім’я відображено в безлічі легенд, одна з яких і стала основою твору Ліни Костенко. Дякуючи цьому роману я вражений твоєю красою та духовною величчю.
Ліна Костенко надала тобі у своєму романі ще й тих рис, які притаманні загалом жінкам та дівчатам України. Не випадково про тебе кажуть: — Ця дівчина не просто так, Маруся, це — голос коли, це — пісня, це — душа.
Свежие комментарии