"Гірка правда про воєнні лихоліття" за твором Олександра Довженка "Україна в огні"

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

«Україна в огні» — кіноповість Олександра Довженка — вірного сина Батьківщини, присвячена подіям 2-ї світової війни, долі сільської родини та простих селян. 1943 рік. Українські міста і села палають у вогні, перетворюються на руїни. Народ переживає трагедію, коли наші війська змушені були тимчасово відступити. Почалася довга окупація, яка спричинила партизанську боротьбу. 

Саме в цей час О. Довженко створює кіноповість «Україна в огні» — один із кращих .творів воєнного часу. Та ця кіноепопея не сподобалася Сталіну. Він заборонив її друкувати. Чому так сталося? Чому «Україну в огні» назвали антирадянським, націоналістичним твором? А причина в тому, що автор був відвертий з читачами, сказав гірку правду про тогочасні колгоспи, про Червону Армію, про органи внутрішніх справ. Про те, як доведено український народ до зубожіння, до безправ’я, як у людях вбито гідність і почуття національної гордості. 

Довженко говорив: «Написав я «Україну в огні» з огненним болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю…» Сама назва вже говорить за себе: головним образом твору є Україна, пригноблена, стражденна, знедолена і знівечена фашистами та більшовиками. 

І перед «духовним зором виникла вся Вкраїна в огні, у множестві страждань і тяжких протирічивих, трагедійних стиків. Велика нещаслива земля». «О українська земле, як укривавилась ти! Ріки кров’ю поналивано, озера слізьми та жалем. Байраки й переправи трупом запалися… 

Світе мій убогий! Де на тобі пролилося стільки крові, як у нас на Україні? Де стільки передсмертних криків, сліз, відчаю? Горе розлилося по недобитих вокзалах». Довженко створює галерею жіночих образів, трагічних, але величних і прекрасних. Усі вони уособлюють загальний образ багатостраждальної України. 

Жах війни, людське горе, знущання над народом не зломили в людях духовної чистоти, вірності. Довженко своєю повістю довів, що український народ — безсмертний. Автор захистив свою націю, зранену Україну, виступив справжнім патріотом-гуманістом у кінці великої трагедії своєї Батьківщини.