Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Одним з найвизначніших, особисто для мене, серед усього неосяжного творчого доробку Василя Андрійовича Симоненка став вірш «Найогидніші очі порожні». Цей твір несе потужну духовно-енергетичну напругу. Прочитавши його, розуміємо – кожен рядок, що його написав автор, – непорушний факт, істина, яка існує у нашому світі.
Читаючи цього вірша, ще дитиною, я розумів – автор прожив неабияке складне, насичене життя. З висоти, навіть не своїх літ, а життєвої мудрості, набутої за час існування, автор докладно «коментує», показує – що і як у житті. Рядки можна розуміти, як настанови, поради, саркастично «присушені» констатації життєвих аксіом… . Автор не каже прямою мовою: «Не бреши, будь добрий і чесний!» – це потрібно уловити в контексті, між рядочками. Читаючи вголос, так і чуєш дзенькіт – відлуння в голові, що, ніби авторовими словами каже –
« Будь чесний – і тобі не брехатимуть, Не будь пихатий – то тебе потягнуться добрі люди, живи по Божим заповідям – отримаєш ласку Божу…».
ТИ будеш справді НАЙмудріший, НАЙчесніший….НАЙживіший коли житимеш за справжніми цінностями, значення яких усвідомлюєш в найпотрібніший момент. Автор «між рядками» дає підказку-ключ до розуміння тих самих цінностей: щира радість і кохання, любов до світу і життя, чесність зі світом, з близькими, та найголовніше – із СОБОЮ…
Свежие комментарии