Збільшити або зменшити шрифт тексту : Відомо, що свій перший твір видатний англійський письменник Ч. Діккенс написав на замовлення. Та вже працюючи над ним, автор застосував багато власних зауважень і застережень, які гармонійно вписувалися в сюжет твору про дорожні пригоди.
Другий свій роман «Пригоди Олівера Твіста» письменник задумав вже сам, і створюючи його, сподівався відтворити деякі картини свого скаліченого життєвими обставинами дитинства. Звичайно ж, дитинство Ч. Діккенса не було таким жахливим, як у героя його твору, але письменнику теж довелося дуже рано вступити у доросле життя. Батько Діккенса потрапив у в’язницю за борги, дід письменника був казнокрадом, тому з малих років він дуже добре знав і нетрі, і кримінальників Лондона. Ч. Діккенс не любив розповідати про свої дитячі роки, а ось у романі про Олівера Твіста він зобразив багато картин свого особистого життя.
Коли я читав роман «Пригоди Олівера Твіста», у мене виникла паралель з твором іншого відомого письменника Даніеля Дефо під назвою «Історія полковника Джека». Але невідомо, спирався Діккенс на цей роман, чи створив свою оповідь про хлопчика самостійно.Письменник починає із зображення «щастя» свого героя: якщо б з’явився на світ Олівер не в робітному будинку, а опинився у турботливих руках ніжних доглядальниць, він просто не вижив би, тоді як відданий природі та самому собі хлопець все ж видерся з кігтів смерті.
Новонароджений Олівер стає, наче річ, занумерованим та приєднаним до більшості таких, як і він. Діккенс малює виснажених, змарнілих, вічно голодних дітей, які позбавлені всіх радощів свого віку, багато з яких вмирають у дитинстві. Будь-яка спроба, на думку вихователей, «протесту» жорстоко карається. Так, «непокірного» Олівера, якого вони вважають кандидатом у шибеники, за те, що він насмілився попросити добавки рідкої кашиці, піддають окремому ув’язненню та нещадно шмагають, а після цього намагаються віддати його спочатку сажотрусові, а потім трунареві, хоча їм добре відомо, наприклад, що сажотрус забив до смерті кількох хлопчиків.
У другій частині роману показані лихі пригоди молодого героя, який тікає від свого хазяїна до Лондона та потрапляє в лапи зграї злодіїв. І скупник краденого Фей-гін, і жорстокий грабіжник Сайкс, і зловісний «джентльмен» Монкс (особиста зацікавленість якого в долі Олівера розкривається пізніше) даремно намагаються змусити хлопця красти. Олівер виявляє твердість і відмовляється брати участь у злочинному промислі. Щасливий збіг обставин дозволяє йому піти від грабіжників і знайти притулок у старого добряги Браунлоу (який, як з’ясувалося потім, був другом батька хлопця), а далі — у Рози Мейлі. Нарешті, він знов потрапляє до містера Браунлоу, який стає його названим батьком. Добрий містер Браунлоу виявляється першим, хто пожалів «кандидата у шибеники», хто по-людськи поставився до нещасної дитини. І таке ставлення було віддячене самовідданою любов’ю нещасного хлопця-сироти до свого рятівника, Діккенс показує торжество доброти та любові над законами суспільства, де панує влада грошей.
Діккенс трохи ідеалізує свого героя. Олівер Твіст — жертва потворних соціальних умов життя, але разом з тим він, як і будь-який герой просвітницького роману, природжено добрий і ніякі лихі зовнішні впливи не чіпляються до нього. Як легко змивається з обличчя бруд, так безболісно вдається зберегти Оліверу в чистоті душу. Зображуючи на останніх сторінках роману щасливе, хоча і з налітом деякого смутку життя Олівера, який, нарешті, знайшов свій дім та люблячу родину, Діккенс надає їй трохи романтичного забарвлення. Але це романтизм бажаного, в ньому втілюється гаряче прагнення письменника до торжества справедливості.
Соціальний роман Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста» дістав високу оцінку В. Г. Бєлінського, який писав на початку 40-х років XIX століття, що це «один із кращих творів» видатного англійського романіста.
Свежие комментарии