Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Українське весілля… Це яскраве багатолюдне дійство, що увібрало в себе мудрість народної поезії, влучність її слова і чарівність мелодії. Воно тривало кілька днів, а то й тижнів. Українське весілля по праву можна назвати величною народною оперою. Тут був чітко окреслений сценарій, головні та другорядні дійові особи.
А починався весільний обряд сватанням. Приходили від жениха старости й заводили розмову про « князя», який хоче добути собі «куницю», що начебто забігла у двір до батьків дівчини. Іноді після всіх розповідей про «князя» та «куницю» старости одержували від дівчини гарбуза, що означало відмову. Та якщо гостям подавали рушники, а «князеві» — хустку, сватання вважалося успішним і можна було готуватися до весілля.
Підготовка до весілля тривала від кількох днів до кількох тижнів. За цей час треба було навести порядок у хаті й на подвір’ї, напекти багато хліба, зарізати бичка або порося, приготувати різні страви й не забути про весільні подарунки. Робота супроводжувалася відповідними за змістом піснями:
В нас вітер сам хату мете,
В нас сонечко хліб пече,
Сама вода в горщики ллється,
Бо в нас так ведеться.
Після обряду запросин, коли молоді ходили по селу й запрошували гостей на своє весілля, наставав дівич- вечір. Подруги нареченої сходилися до ЇЇ хати й співали пісень, у яких славили дівочу красу й висловлювали жаль з приводу розлуки дівчини з батьками.
У день весілля молоді ставали на рушник, який символізував довгу життєву дорогу, приймали благословення батьків і йшли до церкви вінчатися. Після вінчання розпочиналося веселе народне свято, що супроводжувалося піснями й танцями. У піснях славили красу нареченої, величали жениха й бажали подружжю, «щоб було на столі повно, а нашим молодим гарно».
У весільному обряді знайшла своє відображення історія нашого народу. У цьому обряді відбилися світогляд українців, їх морально-етичні норми і погляди. Весілля завжди було радісним святом, адже народжувалася нова сім’я, отже, продовжувався людський рід.
Свежие комментарии