Михайло Орест — Прекрасні дні, в минулім потонулі!

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Прекрасні дні, в минулім потонулі!

Ще образ ваш не стерся, не поблід:

Іду в ліси, де мій зостався слід,

І знов мені шумлять дерева чулі.

Я бачу блискавичний біг козулі,

Таємну папороть і тихий глід,

Суниць я бачу ароматний плід

І п’ю блаженним слухом клич зозулі…

Враз барви щастя гаснуть. У пітьмі

Квадрат вікна біліє. Чорні ґрати,

В залізні двері. Тиша. Я — в тюрмі.

О духи! Я не хочу тут конати,

Я — волі син. Порвіть погубну сіть!

Я плачу, я благаю, поможіть!