Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Мені дуже подобається вірш М. Ю. Лермонтова «Парус». Може бути, тому, що я живу далеко від моря. Лермонтовские строчки ніби переносять мене на морський берег. І я чую гуркіт хвиль, які з шипінням набігають на берег, захоплюють прибережні камінці і стрімко відкочуються. Повітря насичене запахом водоростей, якихось південних рослин. Крізь гуркіт хвиль я чую крики чайок …
Я уявляю, що і Лермонтов теж дивився на море. Може, він порівнював чайок з вітрилами, а може, парус йому здавався крилом гігантської чайки? Він був небайдужий до вітрила, тому й почав вірш словами: «Біліє парус одинокий в тумані моря блакитному …» Я бачив блакитний туман над морем на картинах знаменитого художника Айвазовського. У його картинах, як і в лермонтовском «Парусі», «грають хвилі — вітер свище, і щогла гнеться і Скрипник …» Є у художника на його полотнах і «струмінь світліше блакиті», і «промінь сонця золотий», і, звичайно ж, бунтівний вітрило. Лермонтов пише: «На жаль! — Він щастя не шукає і не від щастя біжить! »
Свежие комментарии