Збільшити або зменшити шрифт тексту :
На нашу думку,головне,що має бути у справжньому детективі це розслідування злочину та інтрига.
Книгу написати непросто, детектив — важко, а хороший детектив — практично неможливо. Для цього необхідний талант ,хороша уява та схильність до написання творів. Навчитися цьому неможливо, але деякі початки придбати все-таки можна.
1)Добре пропрацюйте персонажів. Не приступайте до створення книги відразу ж, як захотілося. Нехай краще ідея побродить у вашій голові кілька днів, і тільки тоді, коли рука вже інстинктивно тягнеться до пера, приступайте. Пам’ятайте, що книги в першу чергу пишуться про людей і для людей. Детектив якраз відрізняється глибокою обробкою характерів персонажів. Читач повинен постійно робити припущення про розв’язку, виходячи з особистісних характеристик персонажів, які він складає сам для себе, відштовхуючись від написаного. Письменник завжди повинен знати про своїх персонажів більше, ніж читач, повинен знати всі віхи біографії, всі успіхи і невдачі героя, всі подробиці його долі. Починати писати детектив без опрацьованих персонажів безглуздо. Можете придумати самостійно, що найважче, а можете використовувати в якості прототипу реальних людей.
2)Внесіть інтригу. Інтрига — основа будь-якого шоу і будь-якого детективу. Не сідайте писати, поки у вашій голові не буде трьох-чотирьох подій або речей, які могли б перевернути з ніг на голову хід дії або ставлення читача до подій. Внесіть трагізм, смерть когось із персонажів, конфлікти, сварки, словом все, що може тримати читача в напрузі і змусити його прочитати книгу від початку до кінця.
3)Створіть структуру. Систематизуйте все, що ви придумали. Тобто приведіть в порядок дії, які повинні відбуватися по ходу розповіді. Перевірте, чи пов’язані вони один з одним, наскільки плавно або різко одне перетікає в інше. Тепер створіть вступ, почин, початок вашої історії. У кіно кінцівку часто знімають у перший день знімального процесу. З детективом так краще не вступати. Кінцівка повинна придумуватися останньої, про неї краще навіть і не думати під час написання. Літературна праця вимагає письменницької майстерності і величезного терпіння і завзятості. Не довіряйте радам типу «ні дня без написаної сторінки», пишіть, коли вам хочеться, коли відчуваєте натхнення.
Свій детективний твір (приклад)
Вечер був тихим і теплим. Зорі були яскраві, а місяця зовсім не було видно. У такі ось миті зовсім не разраховуєшь на якісь несподіванки. Тим паче на неприємні. Думаєш про все одразу і в одночас ні прощо. Зовсім не хотілось навіть подумки повертатись до цих шкільних неприємностей. У школі цього останнього перед канікулами морок тиждня оголосил ярморок. Нічого кращого от детективного розслідування вони придумати не змогли. А, власне, ідея-то гарна. Відчути себе слідчим, позмагатися з реальними людьми. Можливо, вдасться зарекомендувати себе в новому колективі. Не те щоб дуже хотілося, але… Непогано було б розставити крапки над і на прикінці навчального року. Якраз чудова нагода поміркувати.
Вбито трьох, директор щник, десятикласники щось задумали. До речі загиблі моглиб поводитись якось тихіше, а не влаштовувати цирк у Їдальни. Так, не відволікаємось. Навіщо вбивати пана N. Більшість делетантів підозрюють А. Я теж на ньго думав спочатку. Наіграна сцена сварки на мойданчику, його зникнення… Але не збігається щось. Що? За сценарною характеристикою він не палка людина, до того ж розумна та раціональна. Що ще? Не надто ємоційна. Так. У спланованому вбистві сенсу немає. Мативу теж. Отже за цими та іншими показниками А скоїв ненавмисне вбивство у стані афетку. Щось не так. Все ж таки не так. Хіба, враховуючи його сценарну характеристику він би втік. Не схоже. Мислемо від зворотнього. А — не вбивця. Що ж сталось тоді. Пригадуємо всі обставини. Сварка була -це факт. І зустріч один на один у кабінеті теж. А останній бачив пана N живим. Можливо він дійсно поранив йонго. Алеж удар повинен був пом»якшити замисник, у який було воткнуто ножа. Якщо той удар і був причиною смерті N, то А обладає не аби якою фізичною силою. Це не так. Висновок: А дійсно поранив N у груди і зник (як і чому — покищо не важливо), але Т все ще був живим. То чому ж він не відгукнувся, коли ми стукали в двер? Чи він відгукнувся? Двері було замкнено з середени. Він хотів відчинити нам…. але ми вибили двері, натиснувши таким чином на рукять ножа. Ні. я кілька разів оглядав кабінет — на дверях жодних слідов. Мала б зостатися вм»ятина. Може це недочот постанови? Декарації підвли. Все ж шкільні масштаби… Хоча. Вбитий пан N вже вийшовши із образу пообідав в їдальні у всі на увазі, але, коли я з Сашою був на кухні, куди, до речи тим чи іньшим чином, відправляли усіх детективів, то бачив неприбрану тарілку з обідом, де була нетронута морква, яку пан N не їсть. На цей факт нашу увагу навмисно акцентуваоли і не раз. Тобдо пан N жив! Але як же усе іньше. Забагато думок на согодні. Завтра буде новий день. Я доведу цю справу до кінця. А зараз… зараз треба побути наодинці з зорями. Ох уж мені ці зорі…
Свежие комментарии