Збільшити або зменшити шрифт тексту : У нашому стрімкому міському житті, ми все менше буваємо на природі. На дачах, ми на жаль працюємо, лише уривками можемо посидіти в затінку, подивитися на квіти, дерева, але це все не те! Головне сприйняття природи — це розслабленість, коли забуваєш про справи,про якісь плани, а милуєшся природою і помічаєш прекрасні моменти в навколишньому нас природі.
Японський письменник Ясунарі Кавабата – один з найвідоміших письменників XX століття, чия творчість дуже яскраво виділяється своєю прихильністю до традицій національної культури. Головною проблемою, яку намагається розкрити у своїх творах Кавабата, є пошук гармонії у відношеннях людини і природи.
Один з центральних елементів японської культури – чайна церемонія. Я. Кавабата так говорить про неї у своїй Нобелівській лекції: «Ніколи так не замислюєшся, як, дивлячись на сніг, місяць або квіти – це відчуття лежить і в самій чайної церемонії. Зустріч за чаєм – зустріч почуттів. Потаємна зустріч близьких друзів у відповідний час року».
У чайній церемонії виражена ідея повісті «Тисячі журавлів». У кожній чашці своя історія, і дивлячись на неї, покриту нальотом часу, герой ніби чує далекі голоси тих, чиї губи і руки торкалися її.
Найголовніше і найбільше наше багатство те, якого очима не побачиш — це красива душа. Якою б прекрасною зовні не була людина, найважливіша в ній краса внутрішня. Душевна щедрість, працелюбність, любов до своєї землі та співвітчизників, повага до літніх людей та піклування про дітей, сердечне бажання допомагати іншим, лагідність, оптимізм, почуття гумору. Цей перелік найкращих рис характеру людини можна продовжувати й далі, та головне — щоб ми не тільки усвідомлювали це, але й прагнули, сповнивши свої душі цим багатством, віддавати його людям.
Істинна щира краса людини насправді непомітна. Вона виявляється в милосерді, чуйності, мудрості, здатності любити, прощати, допомагати, руйнує стіну нерозуміння, зла, ненависті і створює гармонію із самим собою та навколишнім світом. Красива душа зігріває всіх, хто знаходиться поруч з людиною, яка її випромінює. Чи знає хто-небудь, звідкіля береться ця душевна краса? І звідкіля береться душевне каліцтво? Все це дано понад силу. Шкода тільки, що по-справжньому красивих людей так мало. Але вони є, і це вселяє оптимізм. Напевно, той, хто не оцінить істинну красу, не збагне уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність.
Часто ми бачимо привабливих людей, з якими приємно знаходитись. У деяких — шикарна зачіска, вишукана сукня, туфлі останньої моделі, приголомшливі парфуми, дорогоцінні прикраси. Проте пізнавши цю особу, доходимо висновку, що вона нецікава, нещира, нечемна, тобто пуста. Водночас бачимо іншу людину, повну протилежність попередній. Вона зовсім не приваблива, по-простому одягнена, скромна, наче нічого особливого в ній немає. Випадково розпочавши спілкування з нею, стає зрозуміло, що ця особа значно вирізняється з натовпу, вона захоплює своєю внутрішньою вродою, якій немає меж, і голос цієї краси звучить тихо, він проникає тільки в самі чуйні вуха.
Свежие комментарии