«Момент» Винниченко образи,аналіз

Збільшити або зменшити шрифт тексту : Головні герої «Момент»: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун. 

Головний герой оповідання — тюремний оповідач на прізвисько Шехе-резада. Він розповів своїм товаришам дивовижну історію про казкову зустріч з панною Мусею на державному кордоні. Їх зустріч — дивовижний подарунок долі двом одиноким душам. 

«Момент» Винниченко образ панни Мусі 

Образ Панни — це втілення ідеї вічної жіночності, краси й загадкової незбагненності, 

Опис зовнішності «Сама настояща, городська панна, в гар­неньких черевиках, що визирали з-під сукні, із солом’яним бриликом на колі­нах» 

Очі «А очі, як у зляканої лані, променисті, Чисті, великі». «Очі горіли напруженням і були великі, Прекрасні» 

Сміх «Ах, якби ви знали, який сміх у неї був! А сміх є дзеркало душі» 

Манери поведінки «Галантно повела вона рукою круг себе» «Вона вийняла з-під свитки хусточку і по­чала витирати мій лоб із серйозним і за­клопотаним поглядом» 

Зовнішність в екстре­мальних ситуаціях «Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою по­статтю, здавалась якоюсь фантастичною феєю». «Волосся висмикнулось з-під хустки й ди­кими, серпосхожими пасмами обіймали лице. Свитка незграбно висіла на плечах і тягнула їх донизу». «З висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зігнута, вона здавалась якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним на­пруженим, диким». «Очі горіли їй, лице дрижало великим, безумним щастям побіди, побіди життя». 

Риси характеру «Убити себе зумію». «А знаєте, мені чогось зовсім не страшно… Цікаво тільки дуже». «—… Ви надзвичайно гарні зараз. — Я не знаю, що треба сказати на це» Вчинки «Стражники трусять уже товаришів… Якусь панночку шукають». 

Погляди на життя «…А ім’я — пошлість». «Як мене вб’ють,… напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмира­ють ті, що люблять життя». Більше ні­чого» «— Наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати». «А вона, ніби дивлячись собі в душу, обривисто-напружено говорила: — Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошліть… Саме найбільше щастя буде мі­зерним в порівнянні з цим. Значить зовсім не буде». «— Я буду носити вас в душі» 

Муся впевнена, що щастя — це сукупність коротеньких моментів. Людина все життя щасливою не може бути. Але не слід втрачати оптимізму й любові до життя.