Іван Драч — Балада про вузлики

Збільшити або зменшити шрифт тексту : Була  колись  у  мене  баба  Корупчиха, Мені  і  досі  її  руки  світять. Була  баба  Корупчиха  темна,  неграмотна, Мені  і  досі  її  руки  світять. Пекла  баба  Корупчиха  пироги  з  калиною, Мені  і  досі  світ  без  неї  темний. Хто  був  голодний  —  приходив  до  Корупчихи, Вона  кожного  вузликом  наділяла. Хто  був  холодний  —  грівся  у  Корупчихи І  виносив  од  леї  вузлик  у  пазусі. Хто  був  безсовісний,  той  лишався  безсовісним, А  вона  кожного  вузликом  наділяла. Як  насняться  мені  сни  чорнюші  — Прийде  Корупчиха,  розв’яже  вузлик, Як  насняться  мені  сни  солодкі  з  калиною, Прийде  Корупчиха,  зав’яже  їх  у  вузлик. Дуже  журиться  баба  Корупчиха  в  могилі, Руки  їй  склали,  не  може  зав’язати  вузлика. Я  не  вірю  у  скатерки-самобранки, Вірю  у  вузлики  баби  Корупчихи. Сам  їх  бачив,  сам  їх  розв’язував І  зав’язав  їх  навіки  у  пам’яті. А  Корупчиха  білою  хустиною  запиналася, Вузлика  під  шию  ніколи  не  зав’язувала. А  ховали  її  у  позиченій  хустці,

Бо  свої  вона  у  вузлики  пов’язала.  


Жанр:балада


Тема:зображення добра у образі баби Корупчихи


Ідея:возвеличення добра,як найпозитивнішого діяння.


Основна думка:заклик людей до творіння добра на світі.Робити добро не тільки для інших,а й для себе.