Збільшити або зменшити шрифт тексту :
«Україна – в більшості випадків вимріяна утопія. З сумом та жалем я констатую, що за ці десять – вже! – років незалежності мало зроблено на шляху будування української України. Коли наші найвищі керівники, щойно вийшовши з поля зору камер та мікрофонів, переходять на російську мову, то чи захоче бути українцем пересічна людина? Ні, для цього потрібно бути патріотом. Ми такі є, але нас мало, щоб переламати хід цієї історії. На жаль».
Нині в Україні є літератор, що написав, за власною дефініцією, «нібито роман» і намагається врятувати рідну мову та сучасну українську драматургію, хоча його твори рясніють суржиком, а кількість його п‘єс не добігає й десятка. Попри все його драми перекладені кількома європейськими мовами та з успіхом ставилися в театрах Німеччини. Саме в нашу пору він видобув з глибин пам’яті й відновив в своєму новому текстові часи панування агресивної пересічності й упослідження особистості, щоб відвернути їх повернення, в якому, однак, не сумнівається. Ця людина – поет, прозаїк і драматург Олександр Ірванець.
«Правда дорожча за золото» – цей афоризм Оскара Уайльда несе в собі глибокий зміст, який не можна зрозуміти з першого разу. Чи буває правда простою? Ні. За кожним словом людини може ховатися ціла історія брехні, що не видима для іншого. І чим довше людина бреше, тим важче їй зізнатися. З кожним днем голову відвідує все більше і більше одноманітних думок: «Ну чому ж я не зізнався ще вчора, позавчора, минулого тижня!?». Але, все ж, коли ти зізнаєшся, тебе переповнює невимовне відчуття радості перемоги над самим собою, над своїм страхом зізнатися.
За вашим законом ветеранами вважаються учасники бойових дій до 1954 року. Але ж ви самі святкуєте закінчення війни 9 травня 1945 року. То визначтесь нарешті, коли ви брешете? Бо в 1945-54 рр. ніякої війни з Гітлером вже не було.
Звернення Громадянського руху «Відсіч» до можновладців
Вже майже два десятиліття Україна є незалежною державою. І всі ці роки в нашому календарі існує дата 9 травня як День перемоги над німецько-фашистськими загарбниками.
Цю дату на офіційному державному рівні відзначали і при Президенті Кравчуку, і при Президенті Кучмі, і при Президенті Ющенку. І ніколи відзначення 9 травня не викликало суттєвих конфліктів між людьми та напруги в державі.
Лише після приходу до влади Президента Януковича ось вже другий рік поспіль 9 травня перетворюється на День конфлікту замість Дня вшанування загиблих у тій страшній війні.
У 2010-му ви запросили до участі у спільному параді на центральній вулиці столиці України російських та білоруських військових.
Ваша брехня про нібито спільну пам’ять не витримує ніякої критики, адже ви, волаючи про спільну перемогу всіх народів СРСР, запросивши до Києва представників лише 2 з 15 колишніх союзних республік Радянського Союзу, у своєму виборі керувалися виключно етнічними — східнослов’янськими — ознаками, уподобившись в цьому Гітлеру, який також ділив світ на арійські (германські) та неарійські народи.
Вперше в історії незалежної України вулицями Києва крокували іноземні війська, серед яких були й десантники 45-го окремого гвардійського ордена Олександра Невського полку спеціального призначення, який брав участь у військовій кампанії з цинічною назвою «Принуждение к миру» в Грузії.
Приклад з твору Гобсек — Оноре Де Бальзака :
Ернест вийшов до вітальні й побачив, що там стоїть мати,
«Ернесте, — прошепотіла вона, — підійди сюди. — Вона сіла, міцно пригорнула хлопця до своїх грудей і поцілувала його. — Ернесте, твій батько щойно говорив із тобою?» «Говорив, мамо». «Що ж він тобі сказав?» «Я не можу розповісти тобі цього, мамо».
«О, який ти в мене славний хлопчик! — вигукнула графиня, палко цілуючи сина. — Як я рада, що ти вмієш бути стриманим! Ніколи не забувай про два правила, головні для людини: не брехати і бути вірним своєму слову»
Свежие комментарии