Збільшити або зменшити шрифт тексту :
І. Жиленко говорить у вірші про два світи — земний і небесний. Вона згадує про друзів-поетів, митців, які пішли у вічність. Називає багатьох поіменно, відомих особистостей — Василя Стуса, Івани Світличного, Аллу Горську, Миколу Лукаша та інших. Це когорта митців, яким небайдужа була доля народу, і багато з них постраждали за свої переконання. Поетесі дуже не вистачає їхнього товариства, вона говорить, що «тепер уже нема таких, як ви, — о лицарі печальної подоби!» Настала пора «лицарів неситої утроби», але «це не зробить її мізантропом» (людиноненависником), вона продовжуватиме творити, нести людям своє яскраве й задушевне слово.
Свежие комментарии