У романі «Обломів» И. А. Гончарів малює традиційний для російської літератури тип героя – російського патріархального пана Іллю Ілліча Обломова, що володіє від природи «чесним і вірним серцем», але не сумели протистояти життю й ставшего одним з «зайвих людей» у ній. Обломову протипоставлений його друг, Андрій Штольц, – герой дуже цікавий і глибоко задуманий. Якщо Обломів – втілення патріархального дворянського укладу російського життя, то в образі Штольца сполучаються риси, характерні й для Росії, і для європейської буржуазної цивілізації. Тут виражені погляди И. А. Гончарова на взаємні розходження Росії й Заходу, причому якщо Обломів – це російський національний характер, якому властива доброта, чесність, природність і глибина почуттів, а також лінь і безініціативність, те європейський менталітет втілює в собі батько Штольца, Іван Богданович. Для нього характерні працьовитість, педантичність, пунктуальність, скнарість у прояві емоцій, раціоналізм. Його син Андрій, друг Обломова, одержав від батька саме таке раціональне виховання: йому все дозволялося, але з його строго вимагали виконання своїх обов’язків
Батька не стривожило, що син на тиждень пропав з будинку, навпроти, він сам вигнав його, коли довідався, що той, повернувшись, не зробив заданого латинського перекладу. Дитини з дитинства привчали до праці, до практичної діяльності, а давши йому утворення, батько відправив його від себе й попередив, щоб на його допомогу більше не розраховував. Син виправдав надії батька, домігшись добробуту й міцного положення в житті, але ущербність такого «німецького» виховання показана в сцені прощання батька й сина, коли почуття, що не одержали виходу при прощанні з батьком, прориваються назовні від слів старої жінки, що по-материнському пошкодувала Андрія
Його характер вийшов не європейський завдяки впливу матері – росіянці дворянки. Вона вклала в сина душу – уміння почувати, любити й розуміти музику, мистецтво, поезію. Вона рано вмерла, але на згадку про неї син кладе у свої дорожні сумки не тільки ненавидимый нею робочий плащ, подарований батьком, але й витончений фрак, і тонкі сорочки
Мати мріяла про неабияку роль у суспільстві, яка дістанеться її синові, і саме вплив двох тенденцій різних народів сформувало характер Андрія Штольца. Зіграли свою роль і Обломовка з її марнуються рясно на німецького хлопчика «добрими, жирними пещеннями», і князівська садиба у Верхлеве, де батько служив керуючим, «із широким роздоллям панського життя», і все це, по вираженню автора, звернуло «вузеньку німецьку’ колію в таку широку дорогу», яка навіть не снилася німецьким предкам Штольца. На відміну від Обломова, Штольц веде діяльний спосіб життя: служить у якійсь торговельній компанії, часто їздить за кордон, здійснює різні проекти, буває й у світлі, багато читає, у курсі всіх подій і все встигає. Він не забув Обломова: їх міцно зв’язують дитинство і юність, причому Штольц завжди відігравав роль сильного. Так і тепер він захищає другові, намагаючись розбуркати його, переконати поїхати разом за кордон, знайомить Обломова Сольгой.
Між ними панує повна довіра, але по своєму відношенню до життя вони антиподи. Якщо Обломів бездіяльний і ледачий, те, по визнанню Штольца, «праця – образ, утримування, стихія й ціль життя». І він останній раз намагається розворушити Обломова, змусити його змінити своє життя й самого змінитися: «Тепер або ніколи». І дійсно, полюбивши Ольгу, Обломів міняється внутрішньо, він веде активний спосіб життя, рано встає, багато читається
«На особі ні сну, ні утоми, ні нудьги». Але Штольц виїхав, і комусь підтримати Обломова, коли він утомлюється морально. Він не може не погодитися з точкою зору Ольги, що «життя – борг», але сам він не здатний на таку напружену постійну самовіддачу, тому порив його згас, невір’я у свої чинності збільшилося фінансовими проблемами. Ставши жертвою шахраїв Тарантьева й Мухоярова, Ілля Ілліч відмовився від боротьби, від слова, даного Андрію. І хоча Андрій намагається допомогти другові й дійсно допомагає йому розібратися у фінансовій ситуації, але він також відмовився від боротьби, від надії розбудити в Обломове живу душу й спрагу життя й діяльності
Образ Штольца критикою оцінюється, як правило, негативно. Починаючи з Н. А. Добролюбова, критики дорікали його за егоїзм, сухість, безстрасність. Але справа, скоріше, не в цьому. Штольц – фігура нетипова для росіянці життя
Хоча автор і виражає свою надію: «Скільки Штольцев повинне з’явитися під російськими іменами!», але образ героя більше декларативний, чим реальний. Штольц шукає у своєму житті «рівноваги практичних сторін з тонкими потребами духу».
Обломів якось сказав Штольцу, критикуючи петербурзьке суспільство: «Або я не зрозумів цього життя, або вона ні на що не годиться». Штольц саме й втілює в собі той авторський ідеал, що зрозумів це життя, для якого головне – праця, рух і, нарешті, любов, «останнє щастя людини», що стало для Андрія можливим, коли він дістав згоду Ольги вийти за нього заміж. Але саме це деклароване щастя героїв непереконливо.
Вони живуть у любові й згоді, але Ольга отчого-те сумує, почуває незадоволеність, якусь дивну нудьгу. Їхній будинок – повна чаша, але життя замкнуте, і не можна сказати, що це щастя, про яке вони мріяли. Навіть сам автор визнає, що Штольц «не живий, а просто ідея», і художнє втілення цієї ідеї далеко від досконалості
М’якосердий, інертний Ілля Ілліч дійсно «не зрозумів цього життя», не зміг досягти в ній змісту, що було б і неможливо без прояву енергії й волі. Але й вольовий, Усі права захищені й охороняються законом © 2001-2005 олсоч. ру рішучий Штольц не зумів домогтися ідеалу щастя для себе й для Ольги
Це завдання філософського порядку занадто складний для звичайної людини. Автор теж зрозумів утопічність ідеї створення образа гармонічної людини й такої ж любові. В одному зі своїх листів він приходить до такого сумного висновку: «Між дійсністю й ідеалом лежить… безодня, через яку ще не знайдений міст, так навряд чи й побудується коли».
Для сучасної Гончарову дійсності проблема виявилася нерозв’язна
Свежие комментарии