Збільшити або зменшити шрифт тексту :
| Дата | Подія |
|---|---|
| 10 вересня 1894 | Народився у багатодітній селянській сім’ї на хуторі В’юнище Сосницького повіту Чернігівської губернії.Сім’я жила незаможно: землі було немало, проте вона ,ула неродюча, натомість дітей було 14, тому батько «наймався в підводчики та смолярував». Діти в сім’ї швидко помирали, майже всі не досягнувши працездатного віку, тому у згадках про дитинство в уяві Олександра Довженка завжди поставали «плач і похорон». Він любив матір, про яку писав: «Народжена для пісень, вона проплакала усе життя, проводжаючи назавжди».Вчився Довженко в Сосницькій
початковій, а потім у вищій початковій школі |
| 1911 | Вступив до Глухівського вчительського інституту (зараз Глухівський національний gедагогічний університет імені Олександра Довженка), але не тому, що хотів стати вчителем, а тому, що мав право скласти туди
іспити, та й стипендія там була 120 карбованців на рік. |
| 1914 | Закінчив інститут та по закінченні його було спрямовано вчителювати до Житомирської вищої початкової школи, де, за браком вчителів, він викладає природознавство, гімнастику, географію,
фізику, історію, малювання. |
| 1917 | На фронт його не беруть як «білобілетника», він переїздить на працю до Києва,де теж учителює та вчиться в Київському комерційному інституті (нині Київський
національний економічний університет) на економічному факультеті. |
| 1920 | Довженка призначають завідувати Житомирською партійною школою. Але натомість він потрапляє до польського полону, де його показово розстрілюють холостими,
обіцяючи наступного разу справжній розстріл. Та йому вдається втекти. |
| Квітнь 1921 | Довженка викликають до Харкова, зараховують до Наркомату закордонних справ і направляють на дипломатичну роботу — у Польщі він очолив місію з репатріації й обміну полоненими (з часом обійняв посаду керуючого справами
представництва). |
| Лютий 1922 | Його переводять на посаду секретаря консульського відділу Торгового представництва УРСР у Німеччині. |
| Влітку 1923 | Довженка відкликали в Україну.Вибув з партії , оселяється у Харкові. Опиняється у товаристві українських літературних романтиків та письменників-футуристів, працює як художник-ілюстратор у редакції
газети «Вісті ВУЦВК» та карикатурист під псевдонімом «Сашко» |
| 1925 | Стажист по агітфільму «Червона Армія» |
| 1926 | «Вася-реформатор».Від’їжджає до Одеси закінчувати фільм, де влаштовується режисером на кінофабриці. Переключаючись на кіно, Довженко планував присвятити себе, за його словами, винятково жанру комічних та комедійних
фільмів.Режисер «Ягідка кохання» |
| 1927 | «Сумка дипкур’єра» |
| 1928 | Фільм «Звенигора».Був сенсацією, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно
звинувачувати у буржуазному націоналізмі. |
| 1929 | Довженко знімає свій геніальний твір «Земля», гімн праці на землі, хліборобству та людині, яка працює на землі, є частиною космічного ритму буття. |
| 8 квітня 1930 | «Земля» виходить на київські екрани, а вже 17-го числа фільм з показу знімають. Офіційна причина — натуралізм та замах на звичаї. |
| 1930 | Довженко разом з Данилом Демуцьким та Юлією Солнцевою перебуває у Чехословаччині, Німеччині, Англії та Франції. У Празі директори кінотеатрів визнали його фільми занадто революційними та занадто мистецькими. У Берліні Довженко думав про постсинхронізацію «Землі», але марно. У Парижі йому пропонують поставити
фільм, а у Лондоні Довженко веде розмову вже про телебачення. |
| 1932 | Щоб мати можливість працювати далі Довженко погоджується «сплатити данину» і знімає фільм про будівництво греблі Дніпрогесу — «Іван» (перший звуковий фільм) — який має підтвердити незворотний шлях індустріалізації.Сценарій він пише з гіркотою та нашвидкуруч — за 11 днів, але сам майже не знімає його, доручаючи
робити це асистентці та дружині Юлії Солнцевій. |
| 1934 | Відчуваючи подих у спину ідеологів майбутніх репресій, Довженко шукає порятунку. Він опиняється у Москві. За його власними словами, він пише листа Сталіну з
проханням «захистити його і допомогти творчо розвиватися». |
| 1935 | На замовлення Сталіна Довженко знімає стрічку «Аероград» про нове місто, яке виростає серед тундри, про прекрасне та світле майбутнє чукчів. |
| 1939 | «Щорс» |
| Травнь 1940 | У цей час майстер продовжує працювати над своєю давньою мрією, що була відкладена майже на 10 років — сценарієм «Тараса Бульби».Але війна завадила. |
| Літо 1940 | Довженко був евакуйований до Ашхабада |
| 31 березня 1942 | Друкує в «Известиях» статтю «Україна в огні» |
| 30 січня 1944 | Його викликають до Сталіна, від якого він дізнається про заборону свого фільму під приводом «антиленінізму, пораженства, ревізіонування національної політики й заохочення українського замість радянського патріотизму». Сталін, ображений на критику саме у той час, коли радянська армія виганяє ворога, не зміг простити
Довженку завданої образи. |
| 14 квітня 1945 | Довженко заявляє: «В нашій культурі засуджені до смертної кари».Повоєнні роки характеризувались особливим занепадом кінематографії, особливо української. |
| 1946 | Знімає документальний фільм про Вірменію «Рідна країна». |
| 1948 | «Мічурін» |
| 1954 | На II з’їзді радянських письменників Довженко скаржиться на знецінення фаху сценариста.Довженко робить начерки сценарію «У глибинах космосу», фільму-фантазії про трьох радянських інженерів, що 8 років блукають зоряним всесвітом.
Але сценарій буде холодно сприйнятий художньою радою. |
| 1955 | Режисер закінчує роботу над кіноповістю «Зачарована Десна», розпочату ще 1942 року, де він згадує своє дитинство. Її надрукують у журналі «Дніпро», але
сценарію з неї Довженко не створить. |
| 25 листопада 1956 | Помирає на дачі під Москвою.Похований Довженко на Ново-Дівичому цвинтаріу Москві. Ховали за державний кошт, оскільки грошейна його рахункув ощадбанку було тільки 32 рублі.
Траурна церемонія відбулася у Будинку літераторів. |
Свежие комментарии