Збільшити або зменшити шрифт тексту : Кохання, любов.. …ці слова викликають ненав’язливу посмішку, ці почуття випускаюсь на волю сльозі радощі на очах, це пучуття змушуе серце битися частіше, швидше, а іноді-завмирати. Доречі, навіщо описувати це небесне почуття гармонії та блаженству у душі людей, адже кожен з нас закохувався, якщо ні- це без сумніву попереду.
Але нажаль все це не завжди описує любов. Нерідко трапляється все зовсім навпаки,зазвичай, коли та любов безотвітна та неподілена. Мабуть, так влаштовано , що таке глобальне почуття не може хранити одна людина та цьому від кохання буває так погано.Тоді серце змушене страдати, завмирати при «виді» коханого чи коханої, в замін не отримуючи нічого: «..ідеш по вулиці-минаєш, вклонюся-навіть не зирнеш і головою не ківнеш».«Чому люди не можеть просто любити один одного, і не влаштовувати один одному «душевні іспити»?»-я вважаю , цим питанням цікавився Франко. Він дуже глибоко і тонко передає всі тяготи неподіленого кохання,всі ті страждання, які доставила йому любов.
У кожному вірші збірки «Зів’яле листя» гарно відчувається настрій ліричного героя завдяки художнім засобам, які посилюють його. Кожна сторінка збірки дихає любов’ю та стражданням, адже Франко вклав всю душу та всі почуття в неї, які його постійно оточували.
Свежие комментарии