Володимир Забаштанський — біографія

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Вірші письменника :

«Стремено»

«Відвертість»

«Моя Вузькоколійка»

«Комсомол»

«Хата»

Володимирові Омеляновичу Забаштанському випала важка доля, тим вище цінується його мужність і стійкість, із якими він ніс тягар земного життя. Народився Володимир Омелянович у смт Браїлів Жмеринського району Вінницької області.

Після закінчення школи він працював підручним кочегара, різноробом у радгоспі, у кар’єрах добував граніт. У віці 18 років внаслідок вибуху втратив зір і руки. Та Володимир не скорився недолі — почав писати вірші. Згодом він вступає на філологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Щодня до його жовтого корпусу Володю приводила дружина й передавала буквально з рук у руки однокурсникам. Сторонньому спостерігачеві й на думку не спадало, що за темними скельцями окулярів — незрячі очі, а замість рук — протези.

Поезія стала сенсом його життя: зболене і ніжне серце народжує слова любові до людей, до рідної землі, слова, які стають на сторожі України, українського духу та моралі.

Дебютна збірочка Володимира Забаштанського «Наказ каменярів», яка вийшла в 1960 році, сколихнула київську літературну спільноту: в Україні з’явився справжній поет. Земляки з Вінниччини не повірили, що отой хлопчина, котрий разом із ровесниками бігав босоніж браїлівськими стежками, став письменником. Та ще й закінчив університет з червоним дипломом.

Володимир Забалканський — взірець чесності та відваги, чистоти й мужності в українському письменстві другої половини XX століття. Він був провидцем для багатьох зрячих. По ньому залишилися книжки віршів та спогади друзів. Саме в них Поет увічнив себе й свій час, щиро привітавши незалежність своєї Вітчизни, яку він самовіддано любив.

З’являлися одна за одною книжки справжнього поета: «Віра в людину», «Крицею рядка», «Грані краплі», «Вага слова», «Запах далини», «Жага життя», «Мужністю завдячую тобі»… Тема тяжкої долі українців стала визначальною для нього. За збірку «Запах далини» Володимира Омеляновича Забаштанського 1986 року удостоєно найвищої нагороди — Державної премії імені Тараса Шевченка.

Чимало зробив В. Забаштанський і на перекладацькій ниві. Завдяки його старанням вийшли українською мовою книги письменників багатьох країн.

Володимир Омелянович був чуйним і вимогливим побратимом на літературному полі, духовним батьком багатьох молодих поетів. У його літературній школі-студії «Кобза» молоді навчалися не тільки поезії, розкриваючи свої таланти, а й жити — чесно й мужньо.