Збільшити або зменшити шрифт тексту : То, було, картоплю з поля брали,Крадькома збирали колоски,Згодом хлопці в комсомол вступали,
Голова й згадав про ті роки.
Комсомолець має чесним бути, —Пропекли слова тії графи.Та хіба я міг тоді збагнути
Війнами породжені гріхи?
Тільки серце може пам’ятатиТі юначі, ті далекі дні,Як мені хотілось гідним стати,
Як хотілось в комсомол мені.
Лиха довелось немало спити,Набули вагомості слова,Та боявсь у комсомол вступити, —
Тінню йшов за мною голова.
Випало на стіл мені лягати…— Лікарю, життя одне, — зажди!З твого столу, що з війни солдати,
На поріг вертають не завжди.
Стисло груди в розпачі гіркому,Розійшлися врізнобіч шляхи,Дівчині — секретарю райкому —
Розказав я про свої «гріхи».
Ні, я не жахнувся того столу,Вічності, німої самоти,Попрохав прийнять до комсомолу,
Як назад не пощастить прийти…
Житиму — клянуся: чесно праціВіддавати серце вогняне!Перед операцією вранці
Прийняли у комсомол мене.
Та чи ж можна нині передати,Що було в душі тії пори?!На столі я пробував співати
Пісню «Підмосковні вечори».
Не тому, що не боліли руки,Ні, співать хотілось не тому, —Народилось дужче щось від муки
І в душі перемогло пітьму.
Ти пробач мені цю сповідь щиру,Пролетіли звихрені роки,Та не похитнули в тебе віру
Труднощі далекі, — навпаки:
Ти навчав мене лихе бороти,Підставляв рамена в боротьбі,Комсомоле, запалом роботи,
Мужністю завдячую тобі!
1975
Свежие комментарии