Збільшити або зменшити шрифт тексту : Наша дума, наша пiсня Не вмре, не загине.
/ Т. Шевченко /
Українська пiсня… Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юнiсть красиву i нiжну. Яка мити не спiвала цих легких, як сон, пiсень над колискою дорогих дiтей.
З народних пiсень ми довiдуємося про минуле нашого народу. його побут i звичаї, надiї i сподiвання, про важливi iсторичнi подiї, що вiдбуваються в Українi, уславлюються подвиги окремих осiб, змальовується героїчне минуле нашої Вiтчизни.
Пiсня «Зажурилась Україна» складається всього з 12 рядкiв. А як багато в нiй людського горя, мук, страждань! Їх несли в Україну iноземнi поневолювачi. Народ ненавидiв загарбникiв, горiв бажанням якнайшвидше помститися ворогам, кликав своїх синiв: «Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати».
Iсторичнi пiснi «Максим, козак Залiзняк» i «Ой з-за гори високої» розповiдають про улюблених у народi козацьких ватажкiв Максима Залiзняка i Данила Нечая. Перший, очоливши гайдамацький загiн, громив польську шляхту, чим заслужив собi в потомках вiчну славу, а другий, знищивши багато ворогiв, смертю хоробрих полiг у бою проти величезної польської армiї.
Побутувало серед народу чимало рекрутських, чумацьких, наймитських i бурлацьких пiсень. В них оспiвувалась тяжка солдатська служба («У недiлю уночi збиралися багачi»), нещасна доля чумака-наймита («Чумаче, чумаче, чого зажурився?»). Всi цi пiснi вiдобразили всю неволю, важку долю трудової людини, водночас висловлюючи i її протест проти панщини та крiпацтва.
Українськi народнi пiснi нової доби, тобто пiсля Жовтневої революцiї, уславлюють трудовi i бойовi подвиги наших людей.
У пiснi «й чого ти, земле, молодiти стала!» народ спiває хвалу новому життю, рiднiй Батькiвщинi, яка «наче та дiвчина в оксамит убралась», а люди «помолодiли», бо стало краще жити.
Високi моральнi якостi наших людей — любов до Вiтчизни, мужнiсть i працелюбнiсть — оспiвуються в пiснi «Ми йдемо до бою». Кожне слово тут — вияв упевненостi нашого народу в неминучiй перемозi над фашистами. З цiєю пiснею перегукується iнша, також воєнних рокiв, — «Ой, у лiсi зеленому». В нiй уславлюється героїзм i вiдвага безстрашних ковпакiвцiв, месникiв народних, справжнiх патрiотiв, якi в iм’я перемоги над нiмецькими загарбниками не шкодували свого життя.
Повернувшись з вiйни, учорашнi воїни активно включилися в героїчну працю. Характерною саме для цього перiоду є народна пiсня «Край щасливий, край веселий».
Тему охорони наших кордонiв розкрито в пiснi «То не море шумить».
У повоєнний час в народних пiснях оспiвувались герої, якi замислювались над складними питаннями пiдкорення природи, над проблемами багатих i сталих урожаїв.
Отже, як бачимо, народна пiсня народжується, розповсюджується i стає надбанням народу.
Морально чистi, щирi i простi українськi пiснi вiдiграють неоцiненну виховну роль, вчать нас народної мудростi та краси.
Свежие комментарии