Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Дуже влучні рядки є у вірші Надії Красоткіної: «… І доки буде Сонечко світити, мине нас холод і страшна пітьма». Адже Сонце з давніх-давен вважалось запорукою миру, спокою та благополуччя. Сонцепоклонство мало місце в різних народів та племен. Ра, Геліос, Сур’я , Око боже – це все імена Сонця. Навіть в наш, вже не язичницький, час ніхто не наважиться сквернословити в його бік.
Таке ставлення до Сонця виникло не лише на основі його величного зовнішнього вигляду. В більшій мірі його причина в надзвичайній важливості цього світила для всього сущого на землі. Неможливо навіть уявити, що було б якби його раптом не стало, все живе просто померло б, і Земля стала б мертвою планетою. Так само й наслідки його надмірного наближення до Землі були б точно такими ж.
Сонце, знаходячись на найліпшій відстані від нашої планети, забезпечує нас необхідною оптимальною для життя температурою. Воно прогріває повітря, землю, водойми. Отож, йому маємо завдячувати тим, що можемо виростити собі овочі та фрукти, наловити риби, поплюскатись в теплій річці чи позагорати під його ласкавими променями.
Ще одна важлива його заслуга – це освітлення. Якби людство знаходилось в постійній темряві, то ніколи б не досягло того рівня розвитку, який має. Все населення Землі залишалось би на примітивному тваринному рівні. Флора і фауна теж не красувалися б таким своїм різноманіттям. Все було б сіре і нерозвинуте.
Є в Сонця ще одна відзнака, яка не підтверджена наукою – дарувати радість. Коли ранішні яскраві промені заглядають у вікно, то ранок видається якимось особливим, а настрій стрімко піднімається. А перші весняні промінчики здатні вивести людину з будь-якої депресії, для цього достатньо лиш вийти на вулицю і разом з ще сонною природою підставити своє обличчя під сонячні ласки.
Свежие комментарии