Збільшити або зменшити шрифт тексту : Також до теми : Біографія Б.-І. Антонича
Що збагачує наше життя переживаннями, дарує можливість накопичувати найрізноманітніші враження і як наслідок — якось непомітно, ненав’язливе, але безперервно навчатися, розвиватися? Звичайно ж, мистецтво. Мабуть, ці його властивості дозволили поетові так визначити суспільну роль мистецтва.
Справді, будь-який вартісний витвір мистецтва мимоволі збурює в нас цілу гаму почуттів, змушує відкривати прекрасне, відмежовуватися від потворного. Пригадаймо картини народної художниці Катерини Білокур. Здається, вони зображають світ дивовижний, якого немає насправді. Але через деякий час помічаєш подібні дива навколо — це майстриня навчила помічати надзвичайне в буденному,
А ще мені спадає на думку образ Орфея із вірша Райнера Марії Рільке «Орфей, Еврідіка, Гермес». Багатьох поетів надихала постать давньогрецького співця, та, як на мене, саме Рільке зміг найбільш майстерно втілити в його образі гармонізуючу силу мистецтва. Воно спроможне перетворювати світ на краще, дарувати розуміння, долати відчуження.
Пісня, поезія, малярство, театр, кіно впливають і на окрему людину, і на суспільство в цілому. Свого часу мене дуже вразив роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай», Тут я хочу привернути увагу до мудрого рішення Богдана Хмельницького, який помилував талановитого творця пісень. Гетьман добре розумів, що Марусини пісні — то голос самої України, її сподівання, наснага, віра в майбутнє,
Я переконаний: мистецтво дає нам зразки вартісних почуттів. Переживаючи причетність до гармонії, сам підносишся, а потім прагнеш дарувати оточенню щось гарне, справжнє. Саме в цьому найповніше і розкривається суспільна вартісність мистецтва.
Свежие комментарии