Збільшити або зменшити шрифт тексту :
У давньогрецькому міфі про Орфея розкривається перед нами сила мистецтва. Навіть звірі були зачаровані музикою і співами Орфея, перед ним розступалися скелі, заспокоювалося розбурхане море. Талант Орфея допоміг йому переконати бога Аїда, щоб той випустив його кохану, Еврідіку, з царства мертвих. Такою надзвичайною могутністю наділяли давні греки мистецтво. Перед ним схиляється все: жива і мертва природа, і навіть усемогутні боги. Хоч би як змінилися наші уявлення про світ з часів розквіту античної цивілізації, і тепер ми не можемо заперечувати вплив мистецтва, особливо поезії, на наш розум, свідомість, а отже, і на наше життя. Це чудово розумів один із найвизначніших поетів XIX століття, Іван Франко. Він визнавав пісню, тобто поезію, або мистецтво у більш широкому сенсі, великою силою.
Але говорячи про рушійні сили історії, не можна забувати і про людську працю. Саме вона забезпечує прогрес людства. Людська праця гідна поваги і шани. За часів Івана Франка, коли поширювалися соціалістичні погляди, освічені люди вперше прийшли до усвідомлення, як сильно залежить їх добробут від робітників, яку велику роль відіграють робочі руки у створенні того світу, в якому вони живуть, у розвитку техніки. Не лише вчені забезпечують його. Чого вартий винахід нового станка, якщо нікому буде на ньому працювати?
Праця і мистецтво — дві рушійні сили цього світу, без яких людина не могла б відчувати себе людиною.
Свежие комментарии