Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Молодість – це, напевно, найчарівніший період життя для кожної людини. Негаразди сприймаються легко, помилки ще можна виправити, адже сторінка нашого життя тільки-но почалася. І лише від самої людини залежить заповнення цієї незвичайної сторінки. Народна мудрість наголошує: «Коли був молод, не їв мене голод», підкреслюючи силу, енергійність, бажання та оптимізм юного покоління. На мою думку, молодість тільки на перший погляд безтурботна пора, але чимало білих плям ховаються у її прекрасних шатах.
М
олода людина повинна дбати про добробут у суспільстві. Звичайно, це досить відповідальна справа, але «свіжа голова» набагато легше й швидше може впоратися з будь-якими завданнями. Загляньмо на сторінки української літератури. Як приклад, можемо назвати героя Євгенія Рафаловича з твору «Перехресні стежки» Івана Франка. Він попри все намагається допомогти селянам відвоювати пасовисько, і це йому врешті-решт вдається. Здається, зовсім молодий адвокат, але зумів зробити таку добру справу для суспільства! Як бачимо, старші й досвідченіші особистості не могли впоратися з поставленим завданням, тому що не мали бажання. І якби не енергійний і завзятий Євгеній Рафалович, то навряд чи селяни колись би відвоювали ту землю.
Молода людина – це рушійна сила у суспільстві. Наша історія славна постатями, що присвятили своє життя служінню державі. Переконливим прикладом є Петро Дорошенко, який об’єднав обидва береги Дніпра. Як свідчать факти, ще з юних літ він служив у гетьманській сотні, виконував відповідальні дипломатичні й військові доручення гетьмана в різних країнах, представляв Україну на переговорах із польським сеймом. Жоден із гетьманів до П.Дорошенка не зумів об’єднати Лівобережжя і Правобережжя, що залишилося, напевно, єдиним яскравим відблиском у добі Руїни.
Молодь є дорогоцінним скарбом для кожної країни. Наприклад, на даному етапі Україна потребує відродження мови, культури, звичаїв, традицій. Хто може допомогти державі зараз? Хіба не молодь?! Можливо, хтось вважатиме, що більш досвідчені особистості мають дбати про відродження. Але якщо дотепер вони нічого не зробили у цьому напрямку, то яка гарантія того, що доба Ренесансу все-таки настане?! Ми не можемо гаяти часу, бо особистісне дедалі частіше стирає загальнолюдське, матеріальне бере верх над духовним, російська мова набуває все більшого поширення, українська пісня забувається. В Україні багато молодих людей, які створюють різні товариства, щоб разом боротися за Відродження. Надіємося, що їхня кількість зростатиме і дасть бажані плоди.
Отже, молодість – це чудовий і водночас надзвичайно відповідальний період життя, проте немає нічого цікавішого, як відкривати для себе ще не розгадані таємниці долі.
Свежие комментарии