Збільшити або зменшити шрифт тексту : 
Десь дзюрчить уже струмок самостійного життя, але ще чути відлуння казкового дитинства. Здається, досить багато змін відбуваються у моєму житті, але постійною залишаться совість. Хоч вона і знаходиться десь у найпотаємніших куточках серця, завжди нагадує про себе. Народна мудрість учить: «Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає». Справді, совість часто промовляє до нас, але ми не завжди сприймаємо її поклики серйозно і відразу.
Коли людина зробить якийсь недобрий вчинок, то докори сумління будуть мучити її до тих пір, доки вона не покається і не виправить свою помилку, якщо ще не пізно. Я переконана, що потрібно «дружити» з власною совістю, адже існує реальна загроза припинити своє існування як особистості, стати псевдопатріотами та втратити справжнє щастя.
По-перше, я намагаюся робити все для того, аби мати чисте сумління, яке уподібнюється до кришталю. Стимулом для мене слугує пісня мандрівного філософа Григорія Сковороди
«Всякому місту — звичай і права…», яка, напевно, є перлиною у творчій спадщині українського народу. Ліричний герой вірша думає не про маєтки і чини, а дбає про те, щоб мати чисту совість, померти з ясним розумом. Тільки той, «…в кого совість, як чистий кришталь», за словами автора, здатен перемогти смерть, адже бюрократи, пияки, ледацюги, підлабузники становлять і завжди становитимуть більшу частину світу. Мені хочеться брати приклад з ліричного героя, адже далеко не кожен здатен відмовлятися від матеріальних благ, щоб зберігати чисте сумління.
По-друге, читаючи різні послання, я все більше заглиблююся в атмосферу того дивовижного світу, де панує совість, і починаю розуміти значення такої монархії. Особливої уваги заслуговує постать Володимира Мономаха, який відноситься до тих історичних діячів, що зробили надзвичайно великий внесок у розвиток держави. Він дбав про те, аби народ не занепав духовно, тому у своєму «Посланні» закликав нащадків боротися з обманом та блудом, які перекреслюють чистоту людської душі.
По-третє, ми, сучасне молоде покоління, маємо стати постійними революціонерами у жорстокій боротьбі з різними негараздами цього світу, щоб душі всіх людей засяяли, мов дорогоцінне каміння. Братися за таку відповідальну справу підказує нам наше сумління, тільки ми не звертаємо на це увагу, бо заклопотані своїми ще не вирішеними питаннями. Часто чуємо, що Україна потребує відродження. Але що ми робимо для того, щоб визволити державу з кризи, зокрема, духовної?! Можливо, залишається актуальною фраза: «Хай хтось інший починає боротьбу!». Це абсолютно неправильно, бо якщо ми зараз не звернемо увагу на відродження рідної мови, продовження національних традицій та за очищення власних душ, то Україна постане перед загрозою зникнення,хай не фізичного, але морального.
Отже, прислухаймося до тих слів, які в серці промовляє до нас совість, адже вона, як матір, не бажає нам зла, а хоче, щоб ми стали справжніми патріотами, духовно багатими особистостями, бо це найважливіше у сучасному світі. Моє сумління підказує, що боротьба повинна розпочинатися негайно…
Якщо хочете нам допомогти то, можете надіслати нам свій авторський твір,біографію,реферат, вони обов»язково будуть викладені на сайті . Надсилати за адресою uatvoru@mail.ru , незабудть вказати ім»я автора.
Свежие комментарии